State - Eco-situation

Екологічна ситуація в регіоні м. Севастополя

Місто Севастополь розташоване в південно-західній частині Кримського півострова.

Адміністративна межа Великого Севастополя бере початок на півночі в районі мису Тюбек і закінчується на півдні в районі м.Сарич - самої південної точки держави.

З півдня та заходу територія омивається Чорним морем, на півночі і сході межує з Бахчисарайським районом Автономної Республіки Крим, на південному сході - з територією Ялтинської міськради.

Площа території Великого Севастополя становить 86,4 тис.га, а з урахуванням акваторій внутрішніх бухт (21,6 тис.га) перевищує 100 тис.га. (0,143% площі України ).

Протяжність території із заходу на схід 44 км, з півночі на південь 51 км.

Протяжність сухопутної межі Великого Севастополя - 106 км, морської (берегової лінії) - 158 км.

Ландшафт Севастополя дуже різноманітний та визначається численними бухтами (33), що продовжуються глибокими балками, долинами та передгірними висотами. З території Севастополя починаються всі три гряди Кримських гір.

Через територію Севастополя проходить межа двох географічних поясів - помірного та субтропічного.

Підвищена сейсмічність регіону визначається процесами як глобальними так і локальними. Основні сусідні гіпоцентри землетрусів приурочені до структури підніжжя континентального схилу та групуються в Алуштинську групу осередкових зон.

Враховуючи деякі макросейсмічні показники місто Севастополь за даними карти ОСР - 97 віднесене до 8-ми бальної зони.

До небезпечних екзогенних геологічних процесів, характерних для території Севастополя, належать карсти, абразія, зсуви та обвали. У перелік, затверджений розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06.05.97р. №727-р, входять більше 70 зсувних ділянок.

Особливістю регіону є висока ступінь збереження багатьох елементів ландшафтної і біологічної розмаїтості, що дозволило надати статус заповідних об'єктів одній третині території Севастополя.

Природно-заповідний фонд (далі - ПЗФ) регіону м. Севастополя в даний час представлений одинадцятьма об'єктами різного рангу загальною площею 26129,9 га,(30,26%). Характерними особливостями ПЗФ м. Севастополя є суміжнограничне розташування більшості заповідних об'єктів, наявність прибережних аквальних комплексів, що охороняються та мають значну протяжність (біля 10% берегової лінії Великого Севастополя), розміщення ряду пам'ятників природи в урбанізованих і рекреаційних зонах, наявність численних пам'ятників археології, історії та культури на природно-заповідних територіях.

Севастополь - це військово-морська база, де базуються військові підрозділи Чорноморського флоту Росії та Міністерства оборони України.

В Севастополі два незамерзаючих морських порти - торговий та рибний. По території міста проходить 140,5 км. державного кордону України.

У адміністративних межах міста функціонує більше 8 тис. підприємств різної спрямованості та форм власності. В промисловості зайнято 13,5 тис. чоловік (у 1993р. нараховувалось працюючих 58,9 тис. чоловік). Промисловість міста представлена, в основному, рядом підприємств рибо добувної та рибопереробної промисловості, судноремонту, будівельної та гірничої промисловості.

На 29% території Севастополя розташовано 8 аграрних об'єктів садівничо-виноградарського напрямку, біля 40% - займають ліси.

В 2001р. загальний обсяг викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел становив 4,03 тис. тонн. По відношенню до 2000 р. спостерігається зростання викидів на 1,56 тис. тонн, внаслідок взяття на облік та статистичну звітність за формою 2-ТП (повітря) об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації (далі ЧФ РФ).

В цілому, без врахування викидів ЧФ РФ, в 2001р. має місце тенденція зниження обсягів викидів від стаціонарних джерел забруднення, що становить 0,36 тис. тонн на рік.

В той же час спостерігається збільшення викидів забруднюючих речовин від автотранспорту - 16,97 тис. тонн у 2000 р. проти 14,26 тис. тонн у 1999 р. (дані за 2001 рік на момент складання інформації відсутні). Вклад викидів від пересувних джерел становить 70-80% від загального обсягу викидів по Севастополю.

Найбільший негативний вклад в стан атмосферного повітря у 2001 р., як і в попередні роки, здійснюють викиди від стаціонарних джерел підприємств теплоенергетики (ДКП "Севтеплоенерго", ТЕЦ) та котельних підприємств (22,6%), аграрного комплексу (10,2%), гірничої промисловості (6,2 %), судноремонтного виробництва (2,9 %). Загалом обсяги викидів промислових підприємств значно менші ніж обсяги викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря об'єктів ЧФ РФ та МО України (47,6%).

Аналіз матеріалів 2001р по контролю за станом забруднення атмосферного повітря в м. Севастополі на двох стаціонарних постах спостережень і пересувних постів санітарно-епідеміологічної станції показує, що протягом 2001року перевищення ГДК по основним забруднюючим речовинам - оксидам азоту, пилу, окису вуглецю та ангідриду сірчистому не спостерігалось, в той час як у 2000 р. мало місце перевищення ГДК по азоту оксидів (1,05 ГДК) .

Загальна маса накопичених відходів на 2001 рік дорівнює 90 457 тонн. Показник річного накопичення промислових та побутових відходів на душу населення збільшився від 0,224 т в 1999 р. до 0,234 т в 2001 р. В порівнянні з 2000 р. спостерігається незначне зменшення накопичення - 0,7%.

За станом на 01.01.2002 р. річна маса накопичених промислових відходів на території міста складає 7 567 т. Біля 25 т. отрутохімікатів, заборонених і з простроченим терміном придатності, зберігається на складах.

Основними джерелами утворення промислових відходів в м. Севастополі є підприємства агропромислового комплексу та виноробства, судноремонтного виробництва, суднобудівної та будівельної галузей.

Характерним для міста та сільської місцевості є виникнення значної кількості несанкціонованих звалищ побутових відходів на природних рельєфних утвореннях - вибалках, ярах. Загальний обсяг несанкціонованих звалищ на території м. Севастополя складає 98,4 тис.м³, з них 85% - будівельні відходи, переважно глибові вапняки, що вийняті із будівельних котлованів.

Створені у процесі діяльності підприємств промислові відходи розміщувались на території підприємств або вивозились (відходи 4 класу небезпеки) на полігон ТПВ, а також утилізувались.

За відсутністю полігонів для захоронення промислових відходів в Україні частина промислових відходів 1, 2 та 3 класу небезпеки не утилізується, а продовжує накопичуватися на територіях підприємств. До них відносяться відходи виноробної промисловості та відходи гальванічного виробництва та ін. Загальна маса шламів гальванічного виробництва, порівняно з періодом 2000 р,. не збільшилась. Деякі підприємства визначили класи небезпеки промислових відходів, що дасть змогу, після добудови полігону ТПВ, розмістити на ньому відходи 4-го класу.

В регіоні м. Севастополя відсутні об`єкти атомної енергетики, урановидобувної та переробної промисловості, пов'язані з радіоактивними матеріалами.

На обліку знаходяться підприємства та заклади, що використовують у своїй діяльності джерела іонізуючого випромінювання, а також лікувально-профілактичні установи міста, які використовують з лікувальною і діагностичною метою джерела іонізуючого випромінювання, в т.ч. рентгенівські і флюорографічні апарати.

Радіоактивні відходи мають 6 підприємств міста. Умови для збирання та тимчасового зберігання радіоактивних відходів визначені та погоджені з міською санітарно-епідеміологічною станцією та відповідають вимогам норм радіаційної безпеки України.

Контроль за умовами використання та збереження джерел іонізуючого випромінювання на територіях військових частин з боку державних контролюючих органів відсутній через недосконалість угод про екологічний контроль за об'єктами військових відомств.

Електромагнітне забруднення навколишнього середовища в м. Севастополі залишається значним. Насиченість інфраструктури міста джерелами електромагнітних полів (ЕМП) обумовлена специфікою військово-морської бази флотів Росії і України, інших об`єктів Міністерства оборони України та розвитком радіо-телекомунікацій.

На військових об'єктах як Росії так і України недостатньо забезпечується екологічна безпека та виконання природоохоронного законодавства

Значна кількість берегових об'єктів не підключені до централізованих систем каналізації .Це військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації 31050, 62750, 51391, 13189. та МО України - в/ч А4368, А4488, А1845, А0890, 47 ветлабораторія.

Відсутня документація з нормування скидів зворотних вод, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та поводження з відходами: в/частини МО України - А-4068, А3009Б, А 3009, прокуратура ВМСУ, А-0976, науковий центр ВМСУ, спорткомплекс ВМСУ та інші.

Об'єкти ЧФ РФ - в/ч 51330, в/ч 1472 - військовий шпиталь, в/ч 31050, 105 станція техобслуговування та інші.

Не вживаються заходи щодо ліквідації затопленого боєзапасу на траверзі мису Херсонес.

Водні ресурси міста Севастополя обмежені. Джерелами водопостачання м. Севастополя залишаються поверхневі води р. Чорна, зарегульовані Чорноріченським водосховищем, підземні води Альмінського артезіанського басейну, який експлуатується свердловинами та каптажами, а також вода, що купується у Бахчисарайського водоканалу з Віліно-Пісчанського водозабору та у Сімферопольського водоканалу з Міжгірного водосховища (дніпровська )

Відбір води в 2001 р. в порівнянні з 2000р. збільшився на 6.07 млн.м3., що пов`язано зі збільшенням водокористування на малих та комерційних підприємствах.

Експлуатація Орловського підземного водозабору з перевищенням відбору над дебітом в 90-х роках, привела до засолення підземних вод, які за дозволом Мінздраву України подаються населенню після розбавлення Вілінсько-Пісчанською підземною водою. Мають відхилення від нормативів Інкерманський водозабір та міський каптаж, вода яких не відповідає ГОСТу 2874-82 та підлягає додатковому обеззараженню перед подачею в мережі. Значні проблеми з водопостачанням сільських населених пунктів.

Подача води в місто здійснюється по графіку, що веде до швидкого зносу водопровідних мереж і погіршує положення з водопостачанням міста. За період 1998-2001рр втрати води збільшились з 14 до 44%.

Обсяг використання води в оборотному і повторно-послідовному водопостачанні в минулому році становив 6.3млн. м3, що забезпечило економію свіжої води більше 45.%. Це значно більше ніж в минулому році. Цьому сприяло введення орендаторами в експлуатацію на підприємствах існуючих систем зворотного водопостачання.

На території Севастополя протікають три річки, що класифікуються як малі ріки - Кача, Бельбек і Чорна. Ріки Кача та Бельбек використовуються на зрошення. Долини зазначених річок мають досить високу щільність населення та землі в їх долинах інтенсивно використовуються, що створює високу техногенне навантаження на водні об'єкти.

Якість річкових вод в регіоні залишається на рівні минулого року. Рівень забруднення нафтопродуктами та важкими металами, як правило, залишається нижче ГДС. Концентрації відновлених форм азоту (нітритів та амонійного азоту) незначно перевищують ГДК.

В малi рiки надходить 5% вiд загального скиду стiчних вод м.Севастополя. Стiчнi води в місцях випусків у ріки негативно впливають на якість води, особливо у створах, де скиди з перевищеними нормативами забруднюючих речовин надходять з очисних споруд сiльськогосподарських пiдприємств. Цi очиснi cпоруди морально та фiзично застарiлі, потребують ремонту та реконструкції.

Загальний обсяг скиду стiчних вод по регiону складав 42.76 млн.м3 за минулий рік. З них 72 % приходиться на недостатньо очищенi стiчнi води.

Основним забруднювачем продовжує залишатись Державне комунальне підприємство "Севмiськводоканал": 67% прийнятих від міста на обробку стоків проходять через споруди механiчного очищення, а скиди Балаклави поступають в море без очищення (1.7 млн.м ³ за рік).

Напруженою продовжує залишатись ситуація з системою каналізації міста. Амортизація магістральних каналізаційних мереж складає 41 %.

В зв`язку з аваріями на каналізаційних мережах в Чорне море було скинуто 467,4 тис. м ³ за рік неочищених стоків, із них в результаті аварій на головному каналізаційному колекторі 410,7тис. м ³ .

Система очищення поверхневих зливових вод на теріторії мiста, населених пунктів та рекреацiйних об`єктів примiської зони відсутня.

Крiм великої кiлькicтi завислих речовин, в складі зливової води визначаються нафтопродукти, солі важких металів та органічних речовин.

95% стоків міста поступають безпосередньо у акваторію Севастопольських бухт і негативно впливають на їх стан. Значне забруднення моря відбувається через скиди стічних вод при аваріях на колекторах та відключення електроенергії, бо енергоспоживання каналізаційних насосних станцій здійснюється по 2-3 категорії без резервного енергопостачання.

За відомостями Кримського відділу Державної інспекції охорони Чорного моря самою чистою на протязі останніх років є бухта Камишова, а найбільш забрудненою по підконтрольних інгредієнтах є води Севастопольської бухти.

За останні 5 років динаміка зміни концентрацій нафтопродуктів характеризується зниженням з 0,3 до 0,19 мг/л (ГДК - 0,05мг/л), що пов`язано зі скороченням кількості військових плавзасобів та зменшенням обсягів промисловості оборонного напрямку на об`єктах Чорноморського флоту. На протязі 2001 року склад нафтопродуктів в водах бухт змінювався в інтервалах 0,01-3,027 мг/л. Максимальну концентрацію - 55 ГДК зафіксовано в районі Нафтобази ЧФ РФ в Інкермані 10.04.01р. Повторюваність концентрацій нафтопродуктів вище ГДК на поверхні води складала 90% майже у всіх бухтах.

Вміст у морській воді основних біогенних речовин знаходиться на постійному рівні, який значно нижче ГДК, крім районів де відбувається випуск каналізаційних стоків (бухти Інженерна, Південна, Балаклавська).

Історично основною функцією міста Севастополя була військово-оборонна. Воно було створене як місто - фортеця, база флоту та всі останні функції були підпорядковані обслуговуванню потреб флоту.

Сучасний Севастополь це база двох флотів - України та Росії, центр науки та промисловості. За останні роки набуває розвитку така галузь як рекреація та туризм при наявності значного потенціалу ресурсів для відпочинку - море, ліси, гори.

Сучасний Севастополь відчуває зміни в економіці як і вся держава. З прийняттям незалежності України згідно Угоди Російський флот поступово згортає своє перебування в м. Севастополі та проводить певні екологічні заходи, що повинно зменшити техногенне навантаження на довкілля.

Промисловість та наука, орієнтовані на флот, вже не можуть працювати в старому режимі, посилюється конверсія, перепрофілювання та зміна пріоритетів. Розвиток малих підприємств з одного боку вплинув на зменшення енергомісткості виробництва, але затрудняє екологізацію виробничих процесів, розвиток нових екологічно чистих підприємств та впровадження ресурсозберігаючих технологій.

На головну

Карта

Про Севастополь

Джерела

Фотогалерея