Земля

State

(на попередню сторінку)

Земельний фонд Одеської області складає 3331,3 тис.га. Територія області певною мірою являє собою зону суцільної розораності та сільськогосподарської освоєності. За станом на 01.01.2002р. площа сільськогосподарських угідь по всім категоріям землекористувачів становить 2661,5 тис.га ( на 0,8 тис.га більше, ніж у 2000 році), що складає майже 80% всієї земельної площі. Площа ріллі – 2073,4 тис.га ( на 4,2 тис.га менше ніж у 2000 році) – тобто 62,2% території або 77,9% від сільськогосподарських угідь (табл.1). Показники землезабезпеченості в області помітно вищі середніх у країні. На мешканця області пересічно припадає 0,97 га сільськогосподарських угідь, з них 0,8 га ріллі. Це, відповідно, на 17% та на 19% вище показників середньої землезабезпеченості в Україні.

В області склалася стійка тенденція поступового і невпинного скорочення багаторічних насаджень ( на 19,2 тис. га у порівнянні з 1996 роком, на 1,2 тис.га у порівнянні з 2000 роком). Така ж ситуація склалася з відкритими землями: у 1996 році площа земель з незначним рослинним покривом або без нього складала 60,6 тис.га, у 2001 році – тільки 34,2 тис.га.

Залишається незмінною протягом останнього десятиріччя площа лісових угідь – 223,0 тис. га (табл.2.). Поряд з цим за минулий рік збільшилась на 3 тис.га площа земель, вкритих лісовою рослинністю. Всі ліси області віднесені до першої групи і представлені переважно ґрунтозахисними і (протиерозійними) байрачними лісами, зеленими зонами, лісосмугами вздовж транспортних магістралей. До природно-заповідного фонду віднесені 98,9 тис.га земель, що на 2,2 тис.га більше, ніж у 2000 році. Протягом 2001 року було створено три ландшафтних заказника місцевого значення “Тополине” та “Виноградівка» у Болградському районі, “Лунг” в Ізмаїльському районі.

Площа земель, зайнятих поверхневими водами, складає 213,1 тис.га.

Площа прибережних смуг річок і водойм суші за даними інституту “Укрземпроект” складає 21 тис.га. Помітної деградації зазнали протягом останніх років полезахисні лісосмуги, які займають 47,3 тис.га, що становить менше 40% від науково обґрунтованих норм .

На 1,7 тис.га порівняно з 2000 роком зменшилась площа забудованих земель, у тому числі для громадських потреб – на 0,6 тис.га. Площа земель, зайнятих промисловими об’єктами не змінилася – 5,8 тис.га. Під об’єктами транспорту зайнято 24,2 тис.га, що майже на 30% менше, ніж у 1996 році.

Ґрунтовий шар області сформувався на лесових породах, ґрунти представлені в основному чорноземами. В північній лісостеповій частині Одеської області ґрунтовий шар досить різноманітний, але більшу частину цієї території покривають опідзолені чорноземи та їх реградовані різновиди.

В багатьох місцях зустрічаються сірі лесові ґрунти. В степовій зоні поширені чорноземи звичайні, які простягаються на південь до лінії Болград-Тарутино-Роздільна-Березівка. К півдню від цієї лінії поширені чорноземи південні. На приморських косах і пересипах формуються дерново-пісчані грунти, в дельтах річок Дунай та Дністер – дерново-глієві, мулово-глієві та торфово-глієві грунти.

За механічним складом грунти області переважно важко та середньосуглинкові. Кислих грунтів мало – 0,23% сільгоспугідь.

Сільськогосподарські угіддя (в т.ч. рілля) представлені в основному чорноземами глибокими малогумусними та лучно-чорноземними ґрунтами. Перезволожені ґрунти займають майже 3% сільгоспугідь, з них 2,5% - на ріллі. Заболочених угідь мало ( 0,67%, в т.ч. ріллі – 0,3%); сільгоспугідь дефляційно- небезпечних – 2,5%. Значна частина угідь еродована – 46,7%; 97,3% їх розташовано на схилах.

В області порівняно небагато порушених земель, площа яких на даний час дещо перевищує 2,3 тис.га. У кризових умовах майже призупинились роботи з рекультивації земель, хоча до останнього часу на Одещині рекультивувалося 200-400 га щороку. Станом на 01.01.2002р. відпрацьовано 1,16 тис.га, рекультивовано у 2001 році 30 га (табл.5.).

У складі земельного фонду області малопродуктивних і на даний час непридатних для сільськогосподарського виробництва земель понад 470 тис.га, з них 11 тис.га – низькопродуктивні пасовища і 43 тис.га – землі, непридатні для сільськогосподарських потреб (табл. 4.).

Одещина виділяється значним поширенням сучасних фізико-географічних процесів, які порушують якісну оцінку земель та ускладнюють їх використання. Половина земель області (48%) еродована, з них 35% - середньо й сильно змиті. За даними спеціалістів Укрземпроекту” протягом останніх 30 років запаси гумусу в ґрунтах Одещини зменшилися більш ніж на 10%. На схилових землях, починаючи з 3 – 6 градусів, втрати поживних речовин у ґрунті внаслідок водної ерозії в 2-3 рази перевищують їх надходження з добривами.

Розорювання схилових земель спричиняє прискорений стік весняної та дощової води, що зменшує запаси вологи в ґрунтах. Кількість посушливих років зросла за останні 30 років на 25%, спостерігається масове пересихання малих річок.

В межах області розміщено понад 1100 ярів площею 13,7 тис.га, майже 3500 зсувонебезпечних ділянок, майже 20% території області уражено карстом.

Незважаючи на те, що більша частина сільськогосподарських угідь області (75%) та ріллі (понад 81%) розміщені на рівнинно-хвилястих ділянках, ухили поверхні яких не перевищують 3 градусів (табл.3.), 25% угідь потребують ґрунтозахисних заходів та впровадження контурно-меліоративної системи землеробства.

Площа зрошуваних земель області становить 246 тис.га. Їх частка у складі сільськогосподарських угідь та орних земель становить відповідно 9,5% та 11,3%. Більша частина зрошуваних земель (близько 93%) розміщена на півдні та південному заході області – у Біляївському, Овідіопольському, Білгород-Дністровському, Татарбунарському, Саратському, Кілійському, Ізмаїльському, Ренійському та Болградському районах. Зрошувані землі Одещини завдяки їх географічному положенню, природі формування ґрунтового шару вразливі щодо змін гідрохімічного режиму і мають загальну тенденцію до заболочування та вторинного засолення. Ці процеси посилюються низькою якістю води, що використовується для зрошення, і надзвичайно низькою технологією зрошення. Більше 30 тис.га зрошуваних земель зазнали вторинного засолення й осолонцювання, понад 52 тис.га ділянок перезволожені. 29 населених пунктів у зоні впливу меліоративних систем знаходяться у підтопленому стані.

Площа осушених земель в області становить 6721 га. Це 3606 га у заплаві річки Когільник та 3115 га у заплаві річки Великий Куяльник. Осушувальні системи побудовані в кінці 70-х років, знаходяться в незадовільному технічному стані. Осушені землі потребують відновлювальних робіт або ж переведення їх у богарні.

Одещина виділяється інтенсивним хімічним забрудненням оброблюваних земель. Пестициди застосовуються в межах водоохоронних зон, що спричиняє забрудненню поверхневих і підземних вод. Біологічні методи захисту рослин, які повинні поступово замінити отрутохімікати, застосовуються лише на 0,3% посівів.  

Аналізом даних лабораторного контролю встановлено, що показники забруднення пестицидами об’єктів довкілля становлять: 0,8-1,0% - для продуктів харчування; 2,6% - для води водоймищ; 0,8-1,0% для води питної; 3,5-4,1% - для ґрунтів.

Значне агротехнічне навантаження на довкілля пов’язане з тваринницькими фермами і комплексами. На 1518 фермах області гноєсховищами забезпечені лише дві третини поголів’я худоби, а сучасних капітальних гноєсховищ в області практично немає. Гній, стічні води, які концентруються в значній кількості, стають джерелами забруднення ґрунту, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря. 

Проведені в районах м. Одеси дослідження підтвердили, що основними забруднюючими речовинами є свинець, олово, цинк, молібден, хром. Найбільшим забрудненням характеризується район Пересипу.