Програмою передбачено здійснення комплексу заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків підтоплення у м. Луганську.
На розчищення русла річки Лугань у 2001 році з державного бюджету виділено 900,0 тис. грн. Станом на 01.01.2002 р. виконано робіт на 900,0 тис. грн.
На виконання робіт із пониження рівня ґрунтових вод в м. Луганську у 2001 р. з обласного бюджету виділено 1100,0 тис. грн., які освоєні у повному обсязі, та 254,0 тис. грн. з Луганського міського бюджету, які також освоєні у повному обсязі.

Розвідані запаси підземних вод області для господарсько-питного водопостачання складають близько 2,2 млн. м³ /добу. За даними Державної статистичної звітності по формі 2-ТП (водгосп) за 2001 рік загальний відбір підземних вод водозаборами та поодинокими свердловинами склав 520,5 тис. м³ /добу. За якістю розвідані запаси підземних вод переважно некондиційні для господарсько-питного водопостачання - мають підвищену жорсткість, інколи підвищений сухий залишок та шкідливі домішки. Спостереження за станом підземних вод на централізованих водозаборах області свідчить, що якість їх продовжує погіршуватись, головним чином, за рахунок росту мінералізації та загальної жорсткості. Цей процес є наслідком інфільтрації в питні водоносні горизонти забруднених річних та стічних вод, фільтрації забруднюючих речовин з проммайданчиків підприємств, міських агломерацій, масивів зрошуваних сільськогосподарських земель та інше.
Якість питної води не відповідає вимогам стандарту по мікробіологічним та фізико-хімічним показникам. Так, із досліджених не відповідали вимогам стандарту по мікробіологічним показникам 8,6% і фізико-хімічним - 21,2% проб питної води.
Розвідані промислові запаси кондиційних вод, які відповідають вимогам ДСТУ складають близько 80 тис. м³/добу, тобто 15,3 % від забраних і лише 4,4 % від затверджених (1812,03 тис. м³/добу).
Більша частина найпотужніших водозаборів області, розташованих на надзаплавних терасах долини річки Сіверський Донець знаходяться у зоні впливу промислових майданчиків підприємств Лисичансько-Рубіжанського регіону - ВАТ "Краситель", ВАТ "Лисичанська сода", СДВП "Об'єднання Азот", та інших, де відмічено забруднення підземних вод специфічними компонентами (органічні сполуки, важкі метали та ін.).
В зоні впливу підприємств, виробнича діяльність яких пов'язана із зберіганням і переробкою нафтопродуктів, також спостерігається забруднення ґрунтів зони аерації та підземних вод (ВАТ "Лисичанськнафтаоргсинтез" та ДП «Луганська нафтобаза» ВАТ "Луганськнафтопродукт").
Головними джерелами забруднення підземних вод водозаборів міста Луганську є проммайданчики промислових підприємств, а також штучне поповнення запасів підземних вод за рахунок втрат із міської системи каналізації і прямого перетікання неочищених стічних вод на неканалізованої території приватного сектора міста.
Водозабір "Кремінські каптажі", крім того, що використовується для централізованого водопостачання населення, також є унікальним родовищем прісних питних підземних вод. В процесі експлуатації у якісному складі води водозабору відбулися зміни не у бік його поліпшення, а саме - має місце підвищення вмісту нітратів. Так, у 1994-95 рр.. уміст нітратів у воді водозабору досягав 62-78 мг/л при нормі 45 мг/л. На теперішній час за даними режимних спостережень за станом підземних вод у районі водозабору якість води поліпшилась, але періодично, в окремих випадках, вміст нітратів перевищує гранично - допустимі концентрації. Це залишається можливим тому, що до теперішнього часу невирішена проблема каналізації приватного сектора м. Кремінне (біля 360 дворів), які розташовані у другому поясі зони санітарної охорони водозабору і мають надвірні туалети. Крім того, тут мають місце часті пориви каналізаційних мереж з причини їх зношеності.

Для вугільних регіонів області є проблемним зменшення забруднення атмосферного повітря продуктами вітрової та водної ерозії породи пилом і продуктами горіння гірничої маси - окисом вуглецю, сірчистого ангідриду, двоокису азоту, сірководню.
На території області налічується 530 породних відвалів, з них 93 діючих та недіючих відвалів що горять. В Стаханівському регіоні зосереджено 130 відвалів в тому числі 17 діючих та 113 недіючих ( 13 горять ). В Свердловському регіоні – 41 відвал, в тому числі 11 діючих ( 1 горить ),та 30 недіючих ( 13 горять ). В Антрацитівському регіоні – 85 відвалів, в тому числі 20 діючих ( 13 горять ),та 65 недіючих ( 13 горять ), в Красному Лучі – 68 відвалів, з них 56 недіючих ( 9 горить ), в Лисичанську 32 відвали, в тому числі 5 діючих ( 3 горить ), в Краснодоні – 22 відвали, з них 14 діючих ( 3 горить ), та 8 недіючих ( 1 горить ).
В залежності від вугільного регіону ефективність гасіння породного відвалу коливається: для діючого від 550 до 2500 тонн на рік, недіючого – 55-250 тонн на рік.
Складність ситуації посилюється високою урбанізацією території вуглевидобувних районів, що потребує організації санітарної–захисних зон (СЗЗ) в багатьох випадках з відселенням жителів населених пунктів за їх межі (за даними 1997 року у СЗЗ вугільних підприємств мешкають 2083 сім'ї, або 6046 членів сімей).

Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту та впливу його фізичних факторів найбільш гостро проявляється в великих транспортних вузлах – індустріально розвинутих містах області через несприятливу територіально-планувальну структуру міст внаслідок сформованого у минулі роки оточення промислових підприємств житловими масивами та проходження транзитного транспорту через міста, що значно збільшує їх загазованість
За статистичними даними наявність автомобілів усіх форм власності в області становить біля 320 тис. одиниці автотранспорту, в тому числі в особистій власності знаходиться близько 260 тис. одиниць або 85,6% загальної кількості автотранспорту в області.
Найбільшу кількість автотранспорту зосереджено в обласному центрі – 29% всього парку автомобілів області.
Обсяг викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин автотранспортними засобами Луганської області становить більше 90 тис. т., або близько 20 % від загальної кількості викидів по області. У 14 регіонах області викид шкідливих речовин від автотранспорту переважив над викидами від стаціонарних джерел, у містах: Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Антрациту, у районах Старобільському, Сватівському Станичне-Луганському та ін., в Луганську (44,3% без врахування викидів Луганської ТЕС).

Радіоекологічною проблемою гірничопромислових регіонів є опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження та радіоактивне забруднення довкілля природними радіонуклідами (ПРН) уранового та торієвого рядів, а також ⁴⁰К.
Радiоактивне забруднення земель відбувається за рахунок радiоактивних шламів, що утворюються в результатi механiчної очистки шахтних вод. За своїми радіаційними характеристиками (вмістом ПРН) радіоактивні шлами вугільних шахт мало в чому поступаються радіоактивним відходам підприємств уранової промисловості. Природні водойми забруднюються за рахунок скидання шахтних вод, що мiстять ПРН, та змивання радіоактивних речовин атмосферними опадами із забруднених ділянок земної поверхні. Забруднення атмосферного повітря відбувається за рахунок викидів шахтних вентиляційних систем, а також есхаляції радону з поверхні відстійників з радіоактивними шламами, перенесення с частинками пилу радіонуклідів.
Поки що на Луганщині виявлено 3 шахти, діяльність яких суттєво впливає на загальну радіоекологічну ситуацію в регіонах їх розташування, це – шахти «Луганська», "Пролетарська" та ім. Г. Капустiна. Перші дві з цих шахт – ліквідуються, тому виникла проблема рекультивації (консервації) радіаційно-небезпечних об'єктів та дезактивації забруднених земель.
Держуправління протягом останніх трьох років постійно тримає на контролі вирішення цих питань на шахтах, що ліквідуються. На сьогодні вже вирішене питання щодо забезпечення радіаційної безпеки на шахті "Луганська". Поступово наближається до вирішення аналогічне питання на шахті "Пролетарська": проведені інженерно-геологічні та радіологічні дослідження, складений робочий проект захоронення радіоактивних шламів.
Потребує вирішення питання щодо забезпечення радіаційної безпеки та радіаційного контролю на діючий шахті ім. Г. Капустіна.
Як відомо, Науковим комітетом із впливу атомної радіації радіоактивний газ радон був визначений як основне джерело радіаційної небезпеки для населення. У 2001 р. було почате перше в Луганській області систематизоване радіаційне обстеження з метою визначення об'ємної активності радону в повітрі приміщень і оцінки опромінення населення за рахунок радону. Результати обстеження приміщень в 26-ти населених пунктах, розташованих у радононебезпечних регіонах Луганської області, свідчать, що більше половини обстежених приміщень є в різному ступені радононебезпечними, тобто для Луганської області така радіаційно-екологічна проблема як опромінення населення радоном дуже актуальна. Еколого-геологічні умови у цих регіонах такі, що у повітрі приміщень будівель, котрі належним чином не захищені від надходження радону з ґрунту, об'ємна активність радону вище за припустиму.
Враховуючи те, що у світовій практиці дотепер відсутні достовірні методи розрахунку концентрації радону в будинках, єдиним реальним критерієм оцінки радонобезпеки будинку є вимір концентрації (об'ємної активності) радону в ньому. При цьому обстеження необхідно проводити, вивчаючи одночасно радіаційно-екологічні характеристики об'єктів навколишнього середовища (ґрунтів, гірничих порід, підземних вод, атмосферного повітря), геолого-геофізичні особливості територій забудови і конструктивні особливості самого об'єкта дослідження – будинку.
Екологічні проблеми вугледобувних регіонів та їх загострення внаслідок закриття шахт. Підземна розробка вугільних родовищ викликала активну деформацію всієї товщі вищезалягаючих порід, що призводить до регіональних змін геологічного середовища та природного гідродинамічного режиму підземних та поверхневих вод. Загальна площа підроботаних територій в Луганській області становить 2.2 тис. км², тобто понад 8.2 % від її загальної площі. В межах таких площ відбувається перерозподіл напруженого стану вугільних товщ, на поверхні утворюються провали, прогини, змінюється водно-сольовий баланс зони аерації. Коефіцієнт ураженості просідання денної поверхні на площі гірничих робіт досяг величини 0.5; глибина просідання до 4.0 м (шахта "Матроська"), в середньому – 1.2-1.5 м. Відмічений вихід на поверхню метану (м. Стаханов, сел. Великий Суходіл).
Негативний вплив на геологічне середовище, зокрема, проявляється в утворенні техногенних зсувів. Наприклад, у м. Лисичанськ зсуви такого типу охоплюють територію у 50 км².
Відкачування шахтних вод призводе до різкого порушення природного гідрогеологічного режиму підземних вод і осушенню вищезалягаючого масиву гірничих порід. До того ж, велику шкоду природним водоймам завдає скидання шахтних вод, що відкачуються. Основними річками, до яких скидаються шахтні води, є р. Сіверський Донець, її праві притоки та р. Міус. У маловодні роки ці річки приймають промислових стоків у 2-3 рази більше ніж обсяги їх природного стоку. Проблема забруднення природних водних об'єктів шахтними водами залишається та ще й загострюється внаслідок підтоплення, яке спричиняється закриттям шахт.
В цілому ж, розробка родовищ кам'яного вугілля і скидання шахтних та стічних вод у гідрографічну мережу сприяли змінам у водообміні та гідрохімічному режимі підземних вод на території близько 10 тис. км², що становить 37 % від загальної площі області, з них 4 тис. км² - площа розповсюдження підземних вод водоносного горизонту тріщинувато-карстової зони верхньої крейди, який є основним джерелом централізованого водопостачання населених пунктів.
Діяльність підприємств вугільної галузі призводить також до масштабного забруднення атмосферного повітря. Щорічні викиди вугiльних пiдприємств досягають 40 % від загального обсягу викидiв по областi. Значна шкода навколишньому середовищу заподіюється породними відвалами, які займають 48 км² площі, та шламовими накопичувачами – 9,8 км².
Звичайно, що за умов такого великомасштабного впливу діяльності підприємств вугільної галузі на довкілля, будь-яке значне втручання, а тим більше припинення гірничих робіт і ліквідація вугільних шахт, викликає відчутні зміни в екологічній обстановці у вугледобувних регіонах. І не завжди ці зміни є позитивними. Не виважені і недостатньо продумані рішення щодо припинення гірничих робіт на окремих шахтах, що підлягали ліквідації, врешті решт призвели до суттєвих ускладнень екологічного стану у вугледобувних регіонах Луганської області.
На Луганщині передбачається ліквідувати 43 шахти і 1 збагачувальну фабрику. У теперішній час силами Луганської об'єднаної дирекції ДК «Укрвуглереструктуризація» (ЛОД УДКР) на 35-ти шахтах вже ведуться ліквідаційні роботи, на 29-ти з них – завершена фізична ліквідація. Слід зазначити, що остаточні балансові запаси вугілля на 39 шахтах, що підлягають закриттю, становлять понад 975 млн. тонн. При чому, тільки дві шахти закрилися з причини доробки запасів, інші – з причини низьких техніко-економічних показників або попросту внаслідок аварійного затоплення, як, наприклад, шахти "Ленінка" та "Максимівська".
Прогнозні оцінки спеціалістів-екологів свідчать, що при закритті шахт, коли відбувається їх поступове затоплення, істотно зростає техногенне навантаження на геологічне середовище та гідросферу. Згідно з розрахунками екологічних наслідків, закриття тільки 34-х шахт загрожує підтопленням 25 км² селітебно-промислових територій, площа ділянок, небезпечних по виділеннях метану, складає 33 км², а території ймовірних деформацій земної поверхні - 17 км². В цілому ж площа підроботаної території у зоні цих шахт перевищує 400 км².
У теперішній час у зв'язку із закриттям вугільних шахт істотно загострилася екологічно-гідрогеологічна обстановка в м. Краснодоні (шахта ім. С. Тюленина, "Донецька") та сел. Великий Суходіл (шахта "Перемога") в Краснодонському районі, сел. Шовкова Протока у Лутугінському районі (шахта "Ленінка"), м. Стаханові (шахта ім. Ілліча) та сел. Лозова Павлівка (шахта "Брянківська") в Стаханівському регіоні, підтоплюється рілля у ПСП "Провалля" Свердловського району (шахта "Майська").
Зсуви. На території області, на лівобережжі р. Сіверський Донець, в межах південного схилу Воронезької антеклізи розвинені зсуви природно-історичного походження. Загальна кількість їх понад 1000 (дані аеровізуальних регіональних робіт 1985 р.).
Зсуви в межах Донецького складчастого спорудження пов'язані з глинами пермських відкладів (Р) – в районі с. Камишеваха; крейдяно-мергельними відкладами (К₂) – в районі м. Лисичанська, пгт. Новотошківка; з вивітрілими породами карбону (С) – м. Лисичанськ; з глинами тріасу (Т) – с. Малорязанцеве. Всі ці зсуви техногенного походження. Під впливом техногенного навантаження на геологiчне середовище в регіоні (розробка родовищ вугілля, будівельної сировини, підтоплення внаслідок закриття вугільних шахт) вони iстотно активiзувалися і створюють значні проблеми: як матеріальні, так і екологічні.
Карст. Процесу карстування на території області піддані крейдяно-мергелеві породи верхньої крейди (60% площі), який проявляється в утворенні зони розширених тріщин і порожнин потужністю до 80 м. З цією зоною пов'язано існування верхньокрейдяного водоносного горизонту – основного джерела господарчо-питного водопостачання області – це природно-історичний карст.
Інтенсивне господарське освоєння заплави i пiщаних терас р. Сiверський Донець на територiї Рубiжано-Сєвєродонецької промислово-мiської агломерацiї, та, як наслiдок, накладення на активний природно-iсторичний карстовий процес техногенного впливу, викликали зростання швидкостi карстоутворення. Це зростання обумовлено добуванням пiдземних вод водозаборами i зосередженням пiдприємств хiмiчної iндустрiї. Великий i тривалий водовiдбiр викликав формування практично єдиної депресiйної воронки, значне осушення алювiального водоносного горизонту, внаслiдок чого фiльтрацiя стала низхiдною, що призвело до надходження в трiщинно-карстову зону хімічних речовин.
Високi швидкостi руху пiдземних вод та постiйне надходження агресивних, по вiдношенню до крейдяно-мергельних порiд, стiчних вод викликало техногенний карст. Виникла загроза порушення цілісності екранів днищ накопичувачів внаслідок утворення карстів – суфозійних воронок.
В межах депресiйних воронок водозаборiв (Володинський, Замулiвський, "Лiсова дача", Метелкiнський), навколо накопичувачiв кислих стокiв, на промислових майданчиках деяких пiдприємств (РКХЗ "Зоря", ВАТ "Об'єднання "Склопластик" ) почалася активна деформацiя денної поверхнi, утворення суфозiйно-карстових воронок i западин.

Як показує аналіз, чисельність основних видів мисливської фауни області щорічно знижується. В період 1997-2001 рр. поголів'я лося знизилося з 200 до 46 голів, або на 77%. Чисельність кабанів, оленів, козуль скоротилася майже вдвічі: з 4410 до 2839 голів. Поголів'я сурка-бабака поменшилося з 43800 до 20537 голів або на 53 %. Скорочення чисельності основних видів мисливської фауни пов'язано, в першу чергу з тим, що діяльність користувачів мисливських угідь не відповідає вимогам статей 27-30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з питань організації та здійснення належної охорони мисливських угідь. Заважає в роботі з охорони тваринного світу складність процесу притягнення порушників до відповідальності, незадовільне матеріально-технічне забезпечення інспекційних підрозділів екологічної інспекції та мисливствознавців в районах.

Аналіз стану справ з лісовідновлення в лісовому фонді області викликає занепокоєння. Так, за останні 7 років площі земель, вкриті лісом не тільки не збільшилися, а скоротилися на 4,8 тисячі гектарів. Незважаючи на наявність лісокультурного фонду – 14 тисяч гектарів, роботи, які проводяться державними лісомисливськими господарствами по підвищенню лісистості лісового фонду малорезультативні. Незважаючи на вимоги Держуправління та проекти лісовпорядкування, підприємствами лісового господарства продовжується створення монокультур сосни, що в подальшому призведе до їх загибелі від пожеж та кореневої губки. Не виконуються визначені лісовпорядкуванням обсяги створення дубових насаджень та переведення їх в покриті лісом площі. Має місце створення культур по спрощеним схемам без врахування лісорослинних умов. Спостерігається тенденція заміни корінних дубових деревостанів насадженнями менш продуктивних другорядних порід.
На вищезазначеному негативному фоні робіт з відновлення лісів області виробничім об'єднанням "Укрдержліспроект" в цьому році подані пропозиції щодо збільшення розрахункової лісосіки по дубовій госпсекції у два рази в порівнянні з існуючою. В лісосіку включені байрачні корінні природні дубові ліси, що виконують протиерозійні, ґрунтозахисні, кліматорегулюючі функції в Біловодському, Сватівському, Білокуракинському, Старобільському районах. Ці ліси є національним надбанням держави та народу України й потребують збереження та відтворення. Лісистість в зазначених районах значно нижча, ніж середня по області та коливається в межах 6,8-7,8%. Вітровій та водній ерозії підвержено понад 70% земель.
В результаті проведення суцільних рубок дубових насаджень в області відбувається небажана зміна дуба похідними породами: ясенем, берестом, кленом. Це пов'язане з тим, що рубки догляду в природних дубових насадженнях проводяться недостатньо, поросль дуба гине в перші роки внаслідок інтенсивного росту інших листяних порід. Всі байрачні ліси є переважно порослевими 2-3 генерації з низьким бонітетом та запасом. Вони біологічно нестійкі, розладнуються в декілька разів швидше ніж насіннєві, а виконання ними природоохоронних функцій обмежене.
Байрачні ліси розташовані на схилових площах з уклоном від 5% до 30%. Проведення в них суцільних рубок головного користування призведе до посилення ерозійних процесів. Крім того ці природні насадження розміщені невеликими фрагментами площею в середньому 50-100 га. Згідно діючим нормативам та правилам в ділянках лісу, що прилягають до брівок ярів, балок, осипів на відстані 100 м рубки головного користування не проводяться. Це значно зменшує площі рубок та призведе до пошкодження байрачних узлісь.
Крім того, вважаючи на те, що відновлення дубових лісів повинно проводитися виключно штучним шляхом, заліснення суцільних лісосік, як і дотримання технології здійснення рубок головного користування в байрачних лісах набагато складніші і потребують значних фінансових та трудових витрат, що не буде забезпечено в сучасних економічних умовах.
Запропоновані обсяги рубок головного користування в дубових насадженнях лісомисливських господарств, де діє розрахункова лісосіка, перевищують обсяги переведення лісових культур у покриті лісом землі при наявності достатнього лісокультурного фонду. Так, Новоайдарським лісомисливським господарством за 10 останніх років переведено у покриті лісом площі 19 га дубових насаджень, при цьому списано 84% лісових культур від створених. Нова розрахункова лісосіка передбачає вирубку за цей період 140 гектарів дуба. Аналогічна картина по Луганському підприємству, де за десять років переведено у вкриті лісом землі 25 гектарів дубових культур, списано за цей період 77% від створених посадок, а передбачається вирубати 50 гектарів дубового лісу. В Станично-Луганському державному лісомисливському господарстві за 10 років не переведено жодного гектара дубових культур. Це свідчить про те, що лісомисливські господарства області ще не навчилися відновлювати дубові ліси . Тому збереження корінних лісів області поряд з лісовідновленням та лісорозведенням на даний час є приоритетними напрямками лісового господарства Луганської області.
З екологічної точки зору, враховуючи вищезгадане, Держуправління не тільки не може погодитись на збільшення розрахункової лісосіки по дубовій госпсекціїї, а й вважає за необхідне зменшити діючі обсяги рубок головного користування по деяким лісомисливським господарствам.

При реалізації заходів, направлених на запобігання знищенню чи пошкодженню заповідних об'єктів, Держуправління екології та природних ресурсів стикнулось з проблемами, які виникли в зв'язку з реформуванням аграрного сектору, появою нових землекористувачів та власників землі. Необхідність передачі існуючих та знову утворених заповідних об'єктів під охорону з оформленням охоронних зобов'язань новим власникам, приведення у відповідність до реального стану планово-картографічних матеріалів вимагає від спеціально уповноваженого органу в ведені заповідної справи, органів місцевої влади мобілізації фінансових та матеріально-технічних ресурсів, підвищення екологічної свідомості землевласників та землекористувачів. Законодавчо не передбачено відповідальність землевласників та землекористувачів за відмову від прийняття під охорону, або затвердження положень заповідних об'єктів та територій.
У критичному стані знаходиться відділення Луганського природного заповідника "Провальський степ", що розташований на кордоні з Російською Федерацією, по території якого прокладені шляхи пересування вантажів в обхід пунктів пропуску митного контролю. Заходи прийняті по посиленню прикордонного контролю Свердловським міськвиконкомом, Держуправлінням, Луганським прикордонним загоном не надали бажаних результатів, це питання потребує більш досконального розгляду на самому високому рівні та прийняття заходів які будуть носити не тимчасовий, а постійний характер.
В скрутному стані заходяться також декілька парків пам'яток садово-паркового мистецтва, які мають перед усім культурне та історичне значення. У найбільш важкому стані знаходиться "Селезньовський парк" у Перевальському районі, який втратив землекористувача і фактично залишений на сваволю долі та піддається руйнуванню.
Не розроблений механізм практичного застосування ст. 49 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" стосовно пільг та компенсацій втрат сільськогосподарського, лісогосподарського та інших виробництв при заповіданні.