• збільшення обсягів робіт з лісовідновлення та лісорозведення , особливо по створенню д насаджень, підвищення якості та дотримання технології лісокультурних робіт;
  прискорення лісовпорядкування прийнятих лісів;
  введення заборони на проведення рубок користування в корінних природних байрачних лісах;
  забезпечення достатнього фінансування лісогосподарських заходів з врахуванням змін, які сталися в лісовому фонді.
  
  

4. Заповідна справа:

Розвиток заповідної справи в Луганській області передбачається за рахунок вирішенні таких першочергових завдань:
4.1. Створення регіональної екологічної мережі.
4.2. Створення нових заповідних територій та розширення існуючих з метою доведення відсотку заповідності до 3-3,5% від загальної території області.
4.3. Запровадження нових елементів системи моніторингу територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
4.4. Створення міждержавних ( українсько-російських ) заповідних територій для збереження ландшафтного та біологічного різноманіття.
4.5. Забезпечення широкої участі державних, наукових і громадських організацій у виконанні міжнародних проектів, спрямованих на вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища та розвитку заповідної справи.
4.6. Удосконалення ведення кадастру природно-заповідного-фонду, рослинного та тваринного світу.
4.7. Забезпечення широкої пропаганди в засобах масової інформації ідей охорони регіональної природи, розширення випуску науково-популярних видань та іншої літератури з проблем заповідної справи.
4.8. Формування мережі територій для проведення краєзнавчої та екологічної освіти, регламентованого відпочинку населення на природі.
4.9. Розвиток мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які об'єднує завдання охорони місцевої природи і культури.
4.10. Запровадження заходів заохочення землекористувачів та землевласників, на території яких розташовані заповідні об'єкти, до сумлінного виконання своїх обов'язків.

5. Охорона земель:

Охорона земель і відтворення родючості ґрунтів – складна багатоаспектна проблема. Вона повинна вирішуватись на нових принципових підходах до організації сучасного землекористування, які б забезпечили його на еколого-безпечний, грунто- і природозберігаючий шлях розвитку, формування і функціонування стійких агроландшафтів.
Незадовільний стан земель потребує вжиття дієвих заходів щодо їх раціонального використання та охорони. Тому до пріоритетних напрямків в реалізації заходів з охорони земель має бути:
5.1. Забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та еколого-безпечного землекористування.
5.2. Комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, здійснення збалансованих землемеліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природнокліматичних зон.
5.3. Формування в усіх землеробських районах ерозійностійких та еколого-безпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції та були б збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища (лісовими, водними та іншими).
5.4. Удосконалення структури сільськогосподарських угідь у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє середовище та підвищення його відтворювального потенціалу.

6. Відходи:

Відходи, як екологічно небезпечний чинник, є одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля, їх розміщення потребує вилучення значних площ землі, а транспортування та зберігання - великих витрат підприємств. Розрив між обсягами накопичення відходів і обсягами їх утилізації та знешкодження поглиблює кризовий стан навколишнього природного середовища. Разом з тим, на сьогодні переважна більшість відходів або взагалі не використовується, або використовується за найпростішими технологічними схемами, які не забезпечують повної реалізації їх ресурсного потенціалу.
Виходячи з вищезазначеного, проблему відходів слід розглядати у рамках єдиного підходу до вирішення соціально-економічних та ресурсо-технологічних аспектів.
Для цього необхідно цілеспрямовано вирішувати питання:
6.1. Зведення до мінімуму обсягів відходів внаслідок техніко-технологічної
реконструкції виробництв, більш повного та комплексного використання сировини;
6.2. Визначення ресурсної цінності відходів і технологічних можливостей їх комплексної переробки, виявлення можливостей заміни первинної сировини вторинною;
6.3. Зниження токсичності залишкових відходів та їх негативного впливу на довкілля шляхом перетворення, знищення або надійної ізоляції; реабілітації, зокрема рекультивації, зайнятих та / чи забруднених відходами територій;
6.4. Забезпечення селективного збору і складування відходів за їх властивостями та консервацією ресурсоцінних відходів (створення техногенних родовищ);
6.5. Паспортизації (інвентаризації) відходів і технологій переробки, утилізації ;
6.6. Створення інформаційного банку даних про відходи;
6.7. На основі кооперації підприємств створення полігону для знешкодження токсичних відходів;
6.8. Класифікації відходів за їх екологічною небезпечністю;
6.9. Створення системи ресурсозамкнутих виробничих зв'язків на основі міжгалузевої кооперації.

7. Радіаційна безпека:

Для поліпшення організації здійснення Держуправлінням функцій регулювання у галузі забезпечення радіаційної безпеки в умовах, що склалися в результаті структурної перебудови органів державної виконавчої влади, необхідно як найшвидше:
7.1. Розробити та затвердити Типове положення про підрозділи радіаційної безпеки територіальних органів Мінекоресурсів України, в якому б були чітко визначені їх права й обов'язки, штатна чисельність, механізми взаємодії з Мінекоресурсів України, Держекоінспекцією і Держатомрегулювання України у широкому спектрі питань, що входять, згідно із чинним законодавством, до компетенції перелічених органів.
7.2. Розробити та затвердити Положення про організацію та проведення експертизи радіаційної безпеки проектів, пов'язаних з виготовленням та використанням джерел іонізуючого випромінювання;
7.3. Розробити та затвердити Методики визначення шкоди, заподіяної радіоактивним забрудненням об'єктів довкілля;
7.4. Організувати регіональну (на рівні областей) систему навчання, підвищення кваліфікації та атестації керівників та фахівців підприємств, діяльність яких пов'язана з радіаційною безпекою.
Відносно державних інспекторів Держекоінспекції, які здійснюють нагляд за діяльністю у сфері використання ядерної енергії, вирішити питання правової захищеності (страхування) від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я;
З метою забезпечення захисту інспекторів Державної екологічної інспекції, які здійснюють нагляд за дотриманням ліцензіатом норм, правил і стандартів з радіаційної безпеки, умов і правил дозволеної діяльності пропонується статтю 15 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» викласти таким чином: «Персонал ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державні інспектори з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою підлягають обов'язковому страхуванню від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів» ... далі по тексту.
Враховуючи стан забезпечення екологічної безпеки, виконання і фінансування відповідних природоохоронних заходів на вугільних шахтах, які ліквідуються, Державне управління екології та природних ресурсів в Луганській області надає наступні пропозиції щодо покращення екологічної ситуації та оптимізації стану довкілля:
7.5. Мінпаливенерго України повинне забезпечити належне і достатнє фінансування природоохоронних заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу на довкілля підприємств вугільної галузі, в тому числі тих, що підлягають закриттю.
7.6. Мінпаливенерго України спільно з Мінекоресурсів України необхідно визначити перелік вугільних шахт, експлуатація або закриття яких призвели до суттєвого погіршення екологічного стану або створює реальну загрозу такого погіршення. Для таких шахт мають бути розроблені першочергові (невідкладні) контрзаходи і довгострокові (перспективні) заходи, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків і забезпечення екологічної безпеки. Кошти, що виділяються на природоохоронні роботи, необхідно надавати безпосередньо в регіони (на рівні областей). І в першу чергу – на реалізацію невідкладних контрзаходів і тільки потім – на виконання перспективних заходів. Зокрема, мають бути терміново вирішені наступні питання:

• виконання ліквідаційних робіт на шахті "Пролетарська", особливо по рекультивації (консер шламових накопичувачів із радіоактивними шламами, дезактивації забруднених земель та організації радіоекологічного моніторингу;
  
• реконструкція очисних споруд шахтних вод на шахті ім. Г.Г.Капустіна ДХК "Лисичанськвугілля", де відбувається радіоактивне забруднення довкілля за рахунок природних радіонуклідів;
  
• будівництва або реконструкції очисних споруд побутових стоків шахтних селищ і містечо ліквідуються шахти, фінансування цих робіт і подальшої передачі у власність міських громад;
  
• визначення правонаступників рекультивованих (ліквідованих або законсервованих) об'єктів, несуть в собі потенційну небезпеку для довкілля, та інженерних споруд, що забезпечують екологічну безпеку й моніторинг, фінансування витрат на функціонування таких споруд і ведення моніторингу.
  

7.7. Мінпаливенерго України повинне визначити механізм реалізації та фінансування заходів, визначених "Комплексним проектом інженерного захисту Стаханівського регіону у зв'язку із закриттям групи шахт".
Окрім того, назріла необхідність розробки і реалізації на державному рівні Комплексної цільової програми поліпшення екологічного становища вугільних регіонів та відповідних регіональних програм на рівні областей. Причому регіональні програми мають бути складовими частинами державної програми.