• Хімічне виробництво – 56,4 %,
  
• Металургія – 59,3 %,
  
• Легка промисловість – 56,4 %,
  
• Машинобудування – 47,1 %.
  

За даними Комітету з питань територій пріоритетного розвитку в Луганській області у 2001 році було затверджено 6 інноваційних проектів, які мають ресурсозберігаючі та природоохоронні технології на загальну суму 28614,1 тис. дол. США.
Однак, водозабезпеченість басейну ресурсами в 3 рази нижче від середньої по Україні, а без урахування транзитного стоку майже у 8 разів.
На одного мешканця в області залежно від водності року припадає від 0,16 до 0,5 тис. м³/рік (проти 1,01 тис. м³/рік в середньому по державі).
Забезпечення водою населення області в необхідному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води в водних об'єктах.
Загальні експлуатаційні запаси по області складають 1760,66 тис. м³/добу, але промислові запаси кондиційних підземних вод збереглися лише на 7 водозаборах.
Спостереження за станом підземних вод на централізованих водозаборах області свідчить про систематичне погіршення їх якості.
Найбільш помітне погіршення якості підземної води відзначене на Петровському водозаборі, де відмічається збільшення мінералізації за рік на 487 мг/дм³, загальної жорсткості – на 3,70 ммоль/дм³. З мікроелементів підвищений вміст по спостережних свердловинах мають марганець (0,1108-10,647 мг/дм³), літій (0,034-0,51 мг/дм³), бром (0,3-4,15 мг/дм³).
Значний вплив на формування якості підземних вод здійснюють поверхневі води, зворотні води, зокрема, води шахтного водовідливу. В цілому, за 2001 рік у природні водні об'єкти на території Луганської області скинуто 411.6 млн. куб. м зворотних вод, які містили 302.4 тис. т забруднюючих речовин.
Якість поверхневих вод (річок), яки є приймачами стічних вод, не відповідає необхідним вимогам. Так, основна водна артерія – р. Сів. Донець у межах області має жорсткість понад 7 мг-екв/л та мінералізацію вище 1000 мг/л.
Основне техногенне навантаження області практично сконцентровано в басейні р. Сів. Донець, де також розташовані полігоні та накопичувачі промислових та побутових відходів. Більш значний вплив полігони здійснюють на підземні води.
Безпосередньо в долині р. Сів. Донець, де існує основне родовище підземних вод, розташовані накопичувачі промислових підприємств хімічної галузі як, ВАТ "Лисичанська сода", ВАТ "Краситель", ДПП "Обўєднання Азот", Казенний хімічний завод "Зоря".
В районі розташування їх накопичувачів сформований осередок забруднення мінеральними солями, сполуками азоту та специфічними компонентами такими, як феноли, аміно- та нітропродукти, формальдегіди.
За трирічний період відбулося зменшення площі забруднення підземних вод фенолами майже в 1,5 рази й контур забруднення перемістився на 0,4-0,7 км на захід від Володинського водозабору в напрямку до промплощадки ВАТ "Краситель". Це можна пояснити, у першу чергу, зниженням продуктивності Володинського водозабору з 17,6 тис. м³/добу (1998 р.) до 15,3 тис. ^м3/добу, Линьовского водозабору з 17,0 до 12,0 тис. м³/добу, як одного з проведених заходів, спрямованих на поліпшення якісного складу підземних вод на цій ділянці.
В підземних водах в районі полігонів твердих побутових відходів відмічено забруднення підземних вод компонентами, які характерні для побутових відходів, а саме: мінеральними солями (хлориди до 1,78 ГДК, натрій-1,5 ГДК, сульфати до 1,6 ГДК), сполуками азоту (азот амонійний до 11,75 ГДК, нітрати до 2,4 ГДК). Крім того, в зонах їх впливу також встановлено забруднення нафтопродуктами (до 1,18 ГДК) та важкими металами і мікрокомпонентами ( марганець до 17,0 ГДК, літій до 24,0 ГДК, залізо до 45,0 ГДК).
За станом на 01.01.2002 рік на території Луганської області у складі сільськогосподарських підприємств знаходилось 87189 га зрошувальних та 10170 га осушувальних угідь. Площа зрошувальних сільгоспугідь із заляганням рівнів ґрунтових вод (РГВ) від 0 до 5 метрів у звітному році складала 23.4 га. Площа угідь з РГВ до 2 метрів дорівнює 1,6 тис. га.
У зоні впливу зрошення на площі 1.3 тис. га мінералізація ґрунтових вод складає 1,0-3,0 г/дм³ (81 % від площі, де РГВ знаходиться в інтервалі 0-5 м), із мінералізацією більш 3.0 г/дм³ – 12 га (1 %) та з мінералізацією до 1,0 г/дм³ – 0,3 тис. га (18 %).
Основним поверхневим джерелом прісної води на території області є ріка Сіверський Донець з притоками, а також річка Міус. За станом хімічного і бактеріального забруднення вода в них класифікується як забруднена і брудна (4 -5 клас якості).
За даними результатів лабораторних досліджень за якістю поверхневих вод (моніторингу) у 2001 році спостерігається зниження середньорічних концентрацій більшості показників у контрольних створах практично всіх водних об'єктів області.
На гідрохімічний стан річок значний вплив справляє їх гідрологічний режим.
В цілому, за період спостережень з 1994 р. відмічається постійне зниження водності р. С. Донець.
Дуже суттєве зниження витрат води у р. С. Донець за період спостережень з 1994 р. відмічається у період весінньої повені. Наприклад, сума середньомісячних витрат води за березень – квітень по гідропосту в с. Кружилівка знизилась у 2001 р. у порівнянні з 1994 р. більше ніж у 4 рази – з 1145,2 м³/с до 270,5 м³/с.
Все це, безумовно, негативно впливає на гідрохімічний стан річки Сіверський Донець.
За результатами лабораторних аналізів гідрохімічний стан річки Сіверський Донець у прикордонному з Донецькою областю створі, на вході у Луганську область (питний водозабір с. Білогорівка), не відповідає вимогам граничнодопустимих концентрацій (ГДК) водойм рибогосподарського водокористування.
За період 1994-2001 р. у цьому створі спостерігається значне покращення якості води по більшості показників. Погіршення якості води спостерігалось по нітритам, нітратам. На рівні 1994 р. практично залишились сухий залишок, хром VI.
За результатами лабораторних визначень у транскордонному створі України з Росією - с. Попівка також відмічено покращення якості р. Сіверський Донець.
У порівнянні з попереднім роком спостерігається незначне збільшення по хлоридам, цинку, сухому залишку, нітратам, нітритам, хрому VI, кобальту, АПАР. По усім основним показникам відмічено покращання. Фосфати залишились на рівні 2000 року.
За період 1994-2001 р. у цьому створі спостерігається значне покращення якості води по більшості показників. Погіршення спостерігається по нітратам, проте вони залишились в межах ГДК.
Якість води в річці Міус у порівнянні з попереднім роком покращилась.
За період 1994-2001 р. у цьому створі спостерігається значне покращення якості води по більшості показників. Погіршення спостерігається по сульфатам, нітратам.

У 2001 р. стаціонарними джерелами підприємств області було викинуто в атмосферне повітря 439,6 тис. т. забруднюючих речовин, що на 10,592 тис. т більше , ніж у 2000 р.
Збільшення обсягу викидів відбулося переважно в промислово розвинутих містах області, де основними забруднювачами залишаються підприємства енергетичної, вугільної , металургійної , хімічної та нафтохімічної галузей. Хоча їх частка у загальній кількості підприємств, що мають вплив на повітряний басейн порівняно незначна (11%), ними викидається близько 80% обсягу забруднюючих речовин.
У 2001 році підвищення викидів сталося в містах: Краснодон ( 21,638 тис. т.), Алчевськ (13,044 тис. т ),Лисичанськ (8,356 тис. т.) ,Первомайськ (3,936 тис. т.)
Основними причинами збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу міст стало:

• м. Алчевськ -
  

Збільшенням обсягів виробництва ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (викиди збільшилися на 13,32 тис. т.)

• м. Краснодон , Первомайськ -
  

Проведення інвентаризації джерел викидів шкідливих речовин у атмосферу з додатковим урахуванням нових джерел на підприємствах вугільної промисловості.

• м. Лисичанськ
  

Збільшення обсягів переробленої сировини на АТ "Лисичанськнафтаоргсинтез" та обсягів виробництва соди кальцинованої, натрію бікарбонату на ВАТ "Лисичанська сода"
Істотне зниження обсягу викидів відбулося в містах :Луганськ (14,3 тис. т), Брянка (3,3 тис. т ), Кіровськ (11,7 тис. т ), Красний Луч (12,9 тис. т ) і знайшло найбільший прояв у вугільній галузі промисловості.
Так, у місті Красний Луч зменшення викидів зумовлено розробкою менш газоносних пластів вугільними підприємствами (зниження викидів метану).
Домінуючим фактором зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферу у містах Брянка та Кіровськ є зменшення вуглевидобутку на фоні реалізації проектів закриття шахт.
У Луганську зменшення викидів у атмосферу пояснюється зниженням обсягів виробництва основними забруднювачами атмосферного повітря міста.

Найбільш проблемними з точки зору забезпечення радіаційної безпеки при використанні ДІВ залишаються підприємства вугільної галузі. Слід зазначити, що протягом 2001 р. з чотирьох радіаційних аварій три відбулися на вугільних шахтах.
Радіоекологічна обстановка у гірничопромислових регіонах Луганської області в значній мірі визначається діяльністю саме вугільних шахт, де має місце неминуче опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження та відбувається радіоактивне забруднення довкілля радіонуклідами уранового, торієвого рядів, а також ⁴⁰К.
Радiоактивне забруднення земель відбувається за рахунок радiоактивних шламів, що утворюються в результатi механiчної очистки шахтних вод. Слід зазначити, що за своїми радіаційними характеристиками радіоактивні шлами вугільних шахт мало в чому поступаються радіоактивним відходам підприємств уранової промисловості. Природні водойми забруднюються за рахунок скидання шахтних вод, що мiстять радiоактивнi речовини, змивання радіоактивних речовин атмосферними опадами із забруднених ділянок земної поверхні. Забруднення атмосферного повітря відбувається за рахунок викидів шахтних вентиляторів, есхаляції радону з поверхні відстійників з радіоактивними шламами та перенесення с частинками пилу радіонуклідів.
Процес техногенних змін геологічного середовища як у межах північного Донбасу, так і на території всій області, характеризується надзвичайно високою інерційністю і поступово втягує у сферу свого впливу всю навколишню територію вугільних родовищ, що розробляються шахтами ( і навіть після їх закриття), промислових майданчиків хімічних, нафтохімічних, металургійних та інших підприємств.
Загальна площа підроблених територій склала 2200 км². В межах таких площ відбувається перерозподіл напруженого стану вугільних товщ, на поверхні утворюються провали, прогини, змінюється водно-сольовий баланс зони аерації. Коефіцієнт ураженості просідання денної поверхні на площі гірничих робіт досяг величини 0.5; глибина просідання до 4.0 м (шахта "Матроська"), в середньому – 1.2-1.5 м. Відмічений вихід на поверхню метану. Скидання мінералізованих і забруднених шахтних вод у гідрографічну мережу викликало збільшення мінералізації річкових вод вдвічі.
Після закриття шахт і припинення водовідливу відбувається підйом рівнів шахтної води до поверхні із наступним її виливанням, що призводить до підтоплення, засолення, розвитку ерозійних процесів. Одночасно погіршується мінералізація і гідрохімічні показники підземних вод кам'яновугільних відкладів.
На території області широко розвинені зсуви природно-історичного й техногенного походження. Загальна кількість їх - понад 1000.
Iнтенсивне господарське освоєння заплави i пiщаних терас р. Сiверський Донець на територiї Рубiжано-Сєвєродонецької промислово-мiської агломерацiї та накладення на природно-iсторичний карстовий процес техногенного впливу, викликали активізацію техногенного карсту. У межах депресiйних воронок водозаборiв, навколо накопичувачiв промстокiв, на промислових майданчиках окремих пiдприємств почалася активна деформацiя денної поверхнi, утворення суфозiйно-карстових воронок i западин.

Тваринний світ Луганської області відрізняється розмаїтим видовим складом. На території області зустрічається один вид круглоротих, 43 види риб, 9 видів земноводних, 12 видів плазунів, 246 видів птахів та 63 види ссавців. Скорочення місць, історично придатних для перебування диких тварин, безпосереднє знищення об'єктів тваринного світу, загальне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище та надмірний рекреаційний тиск на природні комплекси в періоди відтворення диких тварин зумовлюють загальне збіднення видового та популяційного складу фауни області. Це потребує прийняття невідкладних заходів, спрямованих перш за все на забезпечення охорони місць існування тварин, суттєве підвищення ефективності контролю за їх використанням. Суттєвим недоліком в організації охорони тваринного світу є низький рівень вивчення його стану і відсутність об'єктивних даних про чисельність переважної більшості немисливських видів тварин. В області в теперішній час здійснюється облік тільки тих видів, які належать до об'єктів мисливства.
Як показує аналіз, чисельність основних видів мисливської фауни області щорічно знижується. В період 1997-2001 р. р. поголів'я лося знизилося з 200 до 46 голів, або на 77%. Чисельність кабанів, оленів, козуль скоротилася майже вдвічі: з 4410 до 2839 голів. Поголів'я сурка-бабака поменшилося з 43800 до 20537 голів або на 53 %.

За останні роки різко знизилися темпи створення захисних лісових насаджень на яругах, балках, пісках та інших непридатних для ведення сільського господарства землях, яких в області понад 130 тис. га. Згідно екологічним нормативам загальна лісистість сільськогосподарських угідь має становити біля 13%, а фактично лише 6%.
Аналіз стану справ з лісовідновлення в лісовому фонді області викликає занепокоєння. Так, за останні 7 років площі земель, вкриті лісом не тільки не збільшилися, а скоротилися на 4,8 тисячі гектарів. Незважаючи на наявність лісокультурного фонду – 14 тисяч гектарів, роботи, які проводяться державними лісомисливськими господарствами по підвищенню лісистості лісового фонду малорезультативні. Несвоєчасно облісняються згарища та лісосіки минулих років. Так, на початок 2001 року в лісах державних лісомисливських підприємств налічувалося 1,3 тисяч гектарів не розроблених згарищ та 5,4 тисяч гектарів незаліснених лісосік трьох і старших років. Великі обсяги списання лісових культур свідчать про низьку якість лісокультурних робіт. За період 1994-1998 р. на землях лісомисливських господарств посаджено 7702 гектара культур, з них списано - 4259 або 55,3%, захисних насаджень створено 3924 гектара, списано - 1639 гектара або 42%. За останні два роки списано 37% лісових культур від створених. Підприємствами лісового господарства продовжується створення монокультур сосни, що в подальшому призведе до їх загибелі від пожеж та кореневої губки. Не виконуються визначені лісовпорядкуванням обсяги створення дубових насаджень та переведення їх в покриті лісом площі. Має місце створення культур по спрощеним схемам без врахування лісорослинних умов. Спостерігається тенденція заміни корінних дубових деревостанів насадженнями менш продуктивних другорядних порід.