| [ На головну ] | |||
| викликає занепокоєння технічний стан гідротехнічних споруд Кам'янського водосховища осередок забруднення сформувалося за рахунок витоків з промканалізації зафіксовано 4 радіаційні аварії |
|||
Загальна характеристика екологічної ситуації у техногенній сфері В області експлуатується 488 ставків та водосховищ, загальний об'єм яких 324,5 млн. куб. метрів, з них 88 найбільших з загальним об'ємом 269,4 млн. м3
Протягом останніх років викликає занепокоєння технічний стан гідротехнічних споруд Кам'янського водосховища обсягом 17,5 млн. м3, яке знаходиться на балансі Регіонального виробничого обўєднання "Укрвуглеекологія". Воно пов'язане з загрозою затоплення розташованого нижче с. Камўянка та інших населених пунктів у разі зруйнування цих споруд. З метою ліквідації загрози та відновлення стану греблі і донного водовипуску розпочаті проектні роботи з ремонту та відновленню гідротехнічних споруд Камўянського водосховища. На ці роботи у 2001 році з обласного природоохоронного фонду виділено 50 тис. грн. та заплановано фінансування на 2002 рік. При швидкому таненні снігу в лютому-квітні місяці на річках області часто виникає повінь, а також при сильних зливах у весняно-літній період. Повінь, як правило, продовжується 30-40 діб. В період повені в зонах можливого затоплення можуть опинитися 185 населених пунктів, 60 тисяч будівель, 26 промислових підприємств, 65 сільськогосподарських підприємств, 30 тваринницьких ферм, 40 тисяч га ріллі, 140 км автомобільних доріг, 9 мостів, 20 км залізниці, ряд об'єктів енергетики та зв'язку. У 2001 році на території області відмічено проходження весняної повені у звичайному режимі. Осередки забруднення підземних вод в Луганській області існують протягом тривалого часу у місцях розміщення екологічно небезпечних підприємств в Рубіжансько-Лисичанському регіоні, місті Луганську та на Щастянській ділянці (Луганська ТЕС). В Рубіжансько-Лисичанському регіоні осередок забруднення сформувалося за рахунок витоків з промканалізації, відсутності надійної гідроізоляції скидних каналів та накопичувачів таких підприємств як ВАТ "Краситель", казенний хімзавод "Зоря" м. Рубіжне, СДПП "Об'єднання АЗОТ" м. Сєвєродонецьк, ВАТ "Лисичанськнафтаоргсинтез", ВАТ "Лисичанська сода" та інші. На площі впливу ВАТ «Краситель» підземні води алювіального й верхньокрейдяного водоносних горизонтів являють собою єдиний гідравлічна пов'язаний між собою водоносний комплекс. За станом на осінь 2001 р. на проммайданчику підприємства забруднення підземних вод мінеральними солями складає 3,8 км2, амонієм - 4,6 км2, фенолами - 5,7 км2. Накопичувачі високомінералізованих стоків (дистилерна рідина) ВАТ "Лисичанська сода" з великим умістом амонію є екологічно небезпечним обўєктом в області. Площа забруднення підземних вод верхньокрейдяного водоносного горизонту у 1,6 рази (в 1998 р. у 2,25 рази) більш ніж забруднення підземних вод алювію. Це пояснюється більш високими фільтраційними властивостями тріщинуватих верхньокрейдяних відкладень і у більшій ступені роботою водозаборів. На кінець 2001 р. площа забруднення підземних вод верхньокрейдяного водоносного горизонту хлоридами складала 12 км2, амонієм – до 2,5 км2, залізом - 4км2. Найбільше забруднення підземних вод спостерігається з боку накопичувача №3 на південному – південно-східному напрямку (сухий залишок до 91,9 г/л, хлориди – 54,8 г/л, амонію – 538 мг/л). На площі впливу проммайданчику СДВП «Об'єднання Азот» і ВАТ «Лисичанська сода» в алювіальному водоносному горизонті у минулому році спостерігалося зменшення площі забруднення підземних вод солями в 1,2 рази і збільшення площі підземних вод забруднених амонієм у 6 разів. В районі проммайданчика Казенного хімічного заводу "Зоря" в верхньокрейдяному водоносному горизонті спостерігається забруднення підземних вод: сольове - 1,04 км2, нітратне – 0,055км2, амонійне –0,87 км2, фенольне –0,045 км2, аміно - нітропродукти – 0,48 км2. На території проммайданчика ВАТ «Лисичанськнафтаоргсинтез» зберігається забруднення підземних вод нафтопродуктами, солями й амонієм у вигляді локальних осередків. Найбільші концентрації забруднюючих речовин складають – мінеральними солями до 2908 мг/дм3 (2,9 ГДК), нафтопродуктами до 15,6 мг/дм3 (52 ГДК), амонієм до 14,1 мг/дм3 (7 ГДК). Площа підземних вод з мінералізацією більш 2,5 г/л складає 0,29 км2. Забруднення підземних вод нафтопродуктами розповсюджено на площі 0,131, азотними сполуками – 0,154 км2. Техногенний вплив Луганської ТЕС (золовідвал, дренажна канава, відкритий колектор і аварійні скиди) на підземні води алювіального і верхньокрейдяного водоносних горизонтів виявляється у забрудненні їх мінеральними солями, нікелем та марганцем. На території м. Луганська екологічно-небезпечним об'єктом залишається ДП "Луганська нафтобаза" ВАТ "Луганськнафтопродукт". В районі проммайданчика підприємства площа забруднення ґрунтових вод алювіального водоносного горизонту складає 37500 м2, кількість нафтопродуктів у воді складає 843,7 кг. При цьому на поверхні водоносного горизонту, в окремих свердловинах, фіксується шар нафтопродуктів у вільному стані у вигляді плівки, товщиною до 0,69-0,74 м. На поверхні ґрунтових вод в межах проммайданчика підприємства шар нафтопродуктів відмічається у всіх свердловинах від 12 см до 67. Стан забруднення не змінюється на протязі останніх двох років. Радіаційна безпека у техногенній сфері визначається дiяльнiстю пiдприємств, установ і організацій, які використовують, виробляють джерела iонiзуючого випромiнювання (ДІВ), перевозять радіоактивні матеріали, а також радiоактивним забрудненням внаслiдок аварiї на Чорнобильськiй АЕС. Станом на 1 січня 2002 р. в Луганській області налічується 266 підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, що ліцензується. З них 177 – медичні заклади. 17 підприємств мають відповідні ліцензії. Ліцензування медичних закладів ще не починалося. Протягом 2001 р. припинили діяльність з ДІВ 6 підприємств. Всі вони передали радіоактивні відходи, що утворилися в процесі використання закритих ДІВ, на захоронення відповідно з існуючим порядком. У найближчий час мають намір припинити діяльність з ДІВ ще 8 підприємств. У 2001 р. Держуправлінням зафіксовано 4 радіаційні аварії, які пов'язані із втратою контролю над ДІВ. Певного радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС зазнали територiї пiвденної частини областi. Ще у 1992 р. при проведенні обстеження були видiленi аномальнi зони з пiдвищеним гамма-фоном. Цi зони у виглядi смуги шириною до 20 км i довжиною 60 км простягаються з пiвденного заходу на пiвнiчний схiд по лiнiї м. Дебальцеве (Донецька область) - м. Стаханов - м. Слов'яносербськ. Радіоекологічна обстановка у гірничопромислових регіонах в значній мірі визначається діяльністю вугільних шахт, де має місце опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження та відбувається радіоактивне забруднення довкілля радіонуклідами уранового, торієвого рядів, а також 40К. Основну ж частину опромінення населення одержує від природних джерел радіації, а саме від радіоактивного газу радону, який міститься у повітрі приміщень. У гірничодобувних регіонах Луганської області, де протягом останніх двох сторіч ведеться видобування вугілля, накопичилася ціла низка екологічних проблем. Ці проблеми не вирішувались протягом тривалого часу і на сьогодні їх розвиток вже набуває рис необоротного процесу. Підземна розробка вугільних родовищ викликає активну деформацію всієї товщі вищезалягаючих порід, що призводить до регіональних змін геологічного середовища та природного гідродинамічного режиму підземних та поверхневих вод. Техногенні зміни геологічного середовища характеризуються надзвичайно високою інерційністю і поступово затягують у сферу своєї дії усю навколишню територію ділянок розробки вугільних родовищ навіть після їх закриття. У Луганській області передбачається ліквідувати 43 шахти і 1 збагачувальну фабрику. Станом на 01.01.2002 р. на 35 шахтах ведуться ліквідаційні роботи, по 29 шахтах завершена фізична ліквідація. При закритті шахт і затопленні гірничих виробіток істотно зростає техногенне навантаження на об'єкти довкілля, особливо на геологічне середовище та гідросферу. Це призводить до підтопленням територій, забрудненню питних водоносних горизонтів, проникнення метану у приземний шар ґрунту, що створює умови для накопичення його підвалах будинків, погребах тощо. Деформацій земної поверхні призводять до руйнування будинків та інженерних споруд, створюють умови для активізації зсувів. При закритті шахт залишаються майже всі проблеми щодо охорони водних об'єктів від забруднення й виникає ряд інших, пов'язаних з негативним впливом на водні ресурси. Після закриття шахт і припинення водовідливу відбувається підйом рівнів шахтної води до поверхні з наступним її виливом. Це призводить до підтоплення, засолювання, розвитку ерозійних процесів. Одночасно збільшується мінералізація та погіршуються гідрохімічні показники підземних вод кам'яновугільних відкладів. Скид мінералізованих і забруднених шахтних вод у гідрографічну мережу викликав збільшення мінералізації річних вод удвічі. Аналіз проектів ліквідації шахт свідчить, що згідно з розрахунками прогнозний термін їх затоплення коливається у межах 2-23 років, після чого слід очікувати вихід води на поверхню. При цьому, за прогнозом спеціалістів "Схід ДРГП", якість води, яка буде виливатися на поверхню, буде значно гірша за мінералізацією ніж та, яка є у теперішній час, зокрема за сульфатами, хлоридами, залізом. І тільки після 5-10 років після її витікання на поверхню припускається незначне зниження вмісту забруднюючих речовин та стабілізація якості води. Підйом рівня шахтних вод та вихід їх на поверхню загрожує погіршенням якості води у поодиноких свердловинах та колодязях, розташованих у шахтарських селищах та містечках. Слід також врахувати, що на балансі багатьох шахт, які ліквідуються, є біологічні очисні споруди з очищення стічних вод шахтарських селищ, які залишаються і після ліквідації шахт. Таким чином, гостро стає питання, пов'язане з очисткою господарсько-побутових стічних вод, підтримання наявних очисних споруд у належному санітарно-технічному стані або їх будівництво. Це питання найбільш актуальне у тих невеликих селищах та населених пунктах, де шахта була єдиним джерелом наповнення бюджету місцевого рівня, зокрема фонду охорони навколишнього природного середовища. Характерним прикладом такого становища є сел. Новотошківське, де ліквідується шахта "Пролетарська". У теперішній час у зв'язку із закриттям вугільних шахт істотно загострилася екологічно-гідрогеологічна обстановка в м. Краснодоні (шахта ім. С. Тюленина, "Донецька") та сел. Великий Суходіл (шахта "Перемога") в Краснодонському районі, сел. Шовкова Протока у Лутугінському районі (шахта "Ленінка"), м. Стаханові (шахта ім. Ілліча) та сел. Лозова Павлівка (шахта "Брянківська") в Стаханівському регіоні, підтоплюється рілля у ПСП "Провалля" Свердловського району (шахта "Майська"). Особлива небезпечна екологічна ситуація складається у Стаханівському регіоні, де закривається 11 шахт, ліквідація яких призведе до виходу шахтних вод у заплавах р. Лугані, Лозової і Камишевахи, і загрожує підтопленням більш 600 га забудованих територій і сільськогосподарських земель. У зону підтоплення потрапляє понад 2000 житлових будинків, дачних ділянок і промислових об'єктів, а також водозабірні споруди питного водоводу, системи каналізації й очищення побутових стоків. Загальна площа ділянок, небезпечних за виділеннями метану на поверхню, складає 8 га, ділянок, де можлива така загроза – 2500 га. По шахтних полях шахт "Центральна Ірміно", ім. Ілліча, "Брянківська" установлено, що на території 7-ми небезпечних по проникненню метану зон розташовано 1871 житловий будинок, 283 виробничих і адміністративних будівлі. У 78-ми будинках виявлено надходження метану. На значній території земної поверхні (1200 га), що розташована над гірничими виробітками, у процесі затоплення можливо утворення осідань, провалів, тріщин, зсувів, які створюють загрозу будівлям, інженерним спорудам і комунікаціям. На окремих шахтах Стаханівського регіону утворилися десятки тисяч кубометрів відходів із техногенно-підсиленою природною радіоактивністю, внаслідок чого радіоактивного забруднення зазнали об'єкти довкілля. В даний час ліквідуються шахти "Луганська" і "Пролетарська". Негативний досвід одночасного закриття декількох збитих між собою шахт Стаханівського регіону обумовив необхідність виконання цілого комплексу регіональних досліджень у районах ліквідованих шахт для того, щоб одержати вихідні дані до проектів на розробку захисних заходів. На сьогодні розроблений "Комплексний проект захисту Стаханівського регіону", який у 2000 році був розглянутий технічною радою Мінпаливенерго України і рекомендований до затвердження. Проте дотепер проект не наданий на екологічну експертизу, не визначений механізм його реалізації та фінансування. Така ж ситуація склалася у Краснодонському регіоні, де вже ліквідується 4 шахти і передбачена ліквідація ще 2-х. У результаті ліквідації шахт у м. Краснодоні був підтоплений житловий масив площею 48 га, на якому розташовані 650 будівель. В сел. Малий Суходіл, розташованому на полі шахти "Перемога" відбувається просідання денної поверхні, що призвело до руйнування фундаментів, перекосів житлових будівель і господарчих споруд. В деяких будівлях спостерігається підвищена концентрація метану. Необхідність регіонального підходу в питаннях закриття вугільних шахт передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.99 р. № 31 "Про заходи щодо розв'язання еколого-гідрогеологічних проблем, які виникають внаслідок закриття гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів". З метою забезпечення виконання цієї постанови інституту "Луганськдіпрошахт" разом з іншими організаціями і установами було доручене виконання "Регіонального проекту оцінки впливу шахт на екологічно-гідрогеологічний стан навколишнього природного середовища в районах їх закриття і схем інженерного захисту території по Луганській області". Технічним завданням на виконання цього проекту передбачалося проведення науково-дослідних робіт на 41-й шахті. Проте, після виконання перших трьох етапів робіт ДК "Укрвуглереструктуризація" призупинила подальше фінансування цього проекту. Слід зазначити, що екологічна безпека ліквідації шахт знаходиться в прямій залежності, насамперед, від стану фінансування і своєчасності виконання природоохоронних заходів. Аналіз виконання передбачених проектами обсягів робіт, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, показав таке: по шахтах, що закриваються, на ці заходи було витрачено лише 10.2 % від передбачених у проектах коштів. Це свідчить про те, що ДК "Укрвуглереструктуризація" питання забезпечення екологічної безпеки розглядає і вирішує в останню чергу. Таким чином, ліквідація вугільних шахт, яка здійснюється без урахування прогнозних оцінок екологічних наслідків, із частими порушеннями природоохоронного законодавства, в умовах недостатнього фінансування заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, по залишковому принципу, призводить до істотного ускладнення екологічної ситуації у вуглевидобувних регіонах області, що загострює і без того напружену соціальну обстановку. Звичайно, що для вирішення проблемних еколого-гідрогеологічних питань вугледобувних регіонів необхідно вжити певних заходів втручання на державному регіональному та об'єктовому рівнях. Пунктом 68 Програми "Українське вугілля" передбачалося розробити умови розв'язання еколого-гідрогеологічних проблем, які виникають у процесі експлуатації та закриття шахт (розрізів). Враховуючи еколого-гідрогеологічні наслідки і стан фінансування природоохоронних заходів як при закритті шахт, так і при їх експлуатації, головними умовами розв'язання зазначених проблем є: 1. Забезпечення Мінпаливенерго України належного і достатнього фінансування природоохоронних заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу на довкілля підприємств вугільної галузі, в тому числі тих, що підлягають закриттю. 2. Визначення Мінпаливенерго України спільно з Мінекоресурсів України переліку вугільних шахт, експлуатація або закриття яких призвели до суттєвого погіршення екологічного стану або створює реальну загрозу такого погіршення. Для таких шахт мають бути розроблені першочергові (невідкладні) контрзаходи і довгострокові (перспективні) заходи, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків і забезпечення екологічної безпеки. Кошти, що виділяються на природоохоронні роботи, необхідно надавати безпосередньо в регіони (на рівні областей). І в першу чергу – на реалізацію невідкладних контрзаходів і тільки потім – на виконання перспективних заходів. Зокрема, мають бути терміново вирішені наступні питання:
3. Визначення Мінпаливенерго України механізму реалізації та фінансування заходів, визначених "Комплексним проектом інженерного захисту Стаханівського регіону у зв'язку із закриттям групи шахт". Із загальної кількості утворених токсичних відходів 2202,6 тис. т (48,6%) розміщено у місцях організованого складування , з яких 13% - у сховищах , що експлуатуються з порушенням вимог екологічної безпеки, або не відповідають діючим нормам експлуатації. Антропогенне навантаження на довкілля внаслідок розміщення токсичних промислових відходів у сховищах організованого складування та на територіях підприємств в окремих регіонах області перевищує загальнообласний рівень у містах : Алчевськ, Лисичанськ, Луганськ та інших. До найменш забруднених токсичними відходами належить більшість сільських районів, де у розрахунку на 1 кв. км території припадає менше 100 т токсичних промислових відходів. Вторинне використання матеріалів та відходів економічної діяльності стає могутнім інструментом економічно виправданого запобігання накопиченню відходів виробництва та побуту і стало на порядок денний дуже актуально. Зазначені відходи за своїм хімічним складом і властивостями можуть бути сировинним джерелом або самі використовуватися як корисний матеріал. Рівень використання токсичних відходів поступово зростає. В останні роки спостерігається позитивна тенденція зростання частки використаних та знешкоджених відходів у загальному обсязі відходів , що щорічно утворюються на підприємствах, зокрема , якщо у 1998 р. вона становила 6%, то у 2000 та 2001 р. р. 46 та 64 % відповідно. Рівень використання та знешкодження токсичних відходів різних класів небезпеки має суттєві відмінності. В основному термознешкоджуються відходи ІІ – ІІІ класів небезпеки . На власні потреби виробництва використовуються відходи в основному ІІ-ІІІ-ІV класів. Але слід визначити, що використання відходів в якості вторинної сировини або їх знешкодження підприємства не проводять по документах первинного бухгалтерського обліку і не в змозі підтвердити надані дані. На теперішній час ситуація, яка склалась в Луганській області у сфері поводження з непридатними та забороненими до використання пестицидами, внаслідок надмірного їх накопичення, досягла критичної межі і вимагає термінового вирішення. Питання поводження з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (далі ХЗЗР) було винесено на засідання обласної комісії з питань ТЕБ та НС Рішенням якої (№35 від 28.09.01 р.) передбачено проведення інвентаризації непридатних ХЗЗР, підвищення безпеки при поводженні з ними та визначення місць їх збереження, до вирішення питання про їх утилізацію на державному рівні. За даними проведеної інвентаризації загальний обсяг заборонених та непридатних до використання пестицидів та їх сумішей за даними складає 232,9 т, які розосереджені по територіях колишніх сільгоспгосподарств в основному у непристосованих та випадкових приміщеннях, подекуди без даху взагалі. Не меншу загрозу для навколишнього середовища становлять і побутові відходи. Морфологічний склад твердих побутових відходів, що поступають на полігони не однорідний. Основну частину відходів складають : папір, харчові відходи, деревина, метал, скло, гумові вироби, будівельні відходи, полімерні матеріали та інше, які забруднені харчовими залишками . Основний хімічний склад побутових відходів : азот-0,8-1,5 %, фосфор – 0,4-0,6 %, калій 0,3-0,6%, органічні речовини 40-75 %, вуглеводень 25-50%, зольність 25-50 %, рН = 5-6,5 і не є постійною складовою. Для зменшення негативного впливу на довкілля в процесі розміщення цих відходів планується впровадження сортувальних комплексів з метою найбільш повного вилучення відходів, які можливо використовувати в якості вторинної сировини. На нинішній час в області розташовано 87 полігонів ТПВ, з них 50 найбільш крупних. Більшість полігонів експлуатуються з порушенням санітарних вимог і становлять загрозу населенню та навколишньому середовищу в екологічному санітарному та епідеміологічному відношенні На сьогоднішній день проводяться пошуки шляхів утилізації відходів, а також технологій, що дозволяють втягувати відходи, що утворюються в технологічний процес, виходячи з реального фінансового та соціально-економічного становища. Значна робота в даному напрямку вже проведена і проводиться. Держуправлінням продовжується робота по впорядкуванню відомостей про об'єкти утворення, переробки та утилізації відходів, а також місцях їх видалення, як санкціонованих так й тих, що експлуатуються без дозволу на те спеціальних органів виконавчої влади. Систематизація таких даних дозволить постійно мати в розпорядженні інформацію про проблеми і можливості у сфері утворення, переробки та зберігання відходів, управляти цими процесами та планувати на перспективу заходи по поліпшенню та стабілізації стану в цій сфері. На доручення облдержадміністрації Держуправління виступило замовником розробки комплексної програми управління промисловими відходами в Луганській області. Основною метою цієї програми є визначення шляхів (методів та засобів) реального рішення кола найбільш актуальних екологічних, економічних, технічних та організаційно-правових задач, які не вирішуються в рамках існуючої системи управління. 6.1.1. Екологічна безпека оборонної діяльності За останні роки на території області значно скоротилася кількість об'єктів, що відносяться до оборонного відомства. Були ліквідовані найбільш великі військові об'єкти, що впливали на стан природних ресурсів: Вище військове авіаційне училище штурманів (ВВАУШ) з розгалуженою інфраструктурою допоміжних служб; танковий полігон у с. Трьохізбенка, що розташовувався в надзаплавній терасі р. Сіверський Донець; військова частина в м. Луганську і т.д. У 2001 році Держуправлінням були надіслані приписи діючим військовим частинам з вимогою надання інформації про наявність складів боєприпасів і вибухових речовин, у виконання доручення КМУ від 23.08.2000 року №11026/96. Аналіз представлених матеріалів показав, що військові частини мають, в основному, тільки стрілецькі набої, що зберігаються в спеціально обладнаних складах. Найбільш істотний вплив на забруднення підземних вод питного водоносного горизонту м. Луганська нафтопродуктами здійснював склад ПММ ВВАУШа, внаслідок чого в 1996 році були виведені з експлуатації кілька свердловин водозабору, побудованого в 1936 році. Експлуатація складу Держуправлінням була припинена, а в 2001 році територія складу передана в комунальну власність міста, осередок забруднення локалізований, спостереження за ним ведеться органами геології. Улітку 2001 року при перевірці в/ч А-0632, розташованої в м. Луганську, було виявлено несанкціоноване періодичне спалювання побутових відходів на забудованої житловими будинками території, що є характерним явищем для військових частин, що не укладають договору з комунальними службами на вивіз відходів через відсутність фінансування. Винні особи були притягнуті до адмінвідповідальності. На території вже згаданого танкового полігону в с. Трьохізбенка Держуправлінням виявлені металеві ємності колишнього складу паливно-мастильних матеріалів. В даний час Держуправлінням разом з облдержадміністрацією і управлінням озброєння південного оперативного командування вирішується питання ліквідації складу, з урахуванням особливостей місцевості, де він розташований (заліснена територія, піщані легкопрониклі ґрунти), а також можливої наявності залишків паливно-мастильних матеріалів в ємкостях. У 2002 році Держуправлінням передбачається перевірка складів ПММ військових частин, а також територій колишніх сховищ ракетного палива ліквідованих ракетних підрозділів. Факти щодо аварій, які виникли під час поводження з небезпечними хімічними речовинами та відходами протягом року не зареєстровані 6.2. Ядерна та радіаційна безпека В Луганській області відсутні об'єкти атомної енергетики, атомні дослідні реактори, підприємства з видобутку та переробки урану, тому стан радiацiйної безпеки у 2001 р. визначався: дiяльнiстю пiдприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність з джерелами iонiзуючого випромiнювання; діяльністю підприємств, де має місце опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження і відбувається радіоактивне забруднення довкілля радіонуклідами уранового, торієвого рядів а також калієм-40; радіаційним опроміненням за рахунок наявності радону у повітрі приміщень; радiоактивним забрудненням внаслiдок аварiї на Чорнобильськiй АЕС. |
| [ На головну ] |