Частина зелених насаджень є залишками тих природних лісових масивів, що у давнину займали більшу частину території сучасного міста. Інші парки є штучними насадженнями пізніших часів.

Значно більший за розмірами є створений у роки радянської влади новий Ботанічний сад Національної Академії наук України, розташований на мальовничих схилах правого берега Дніпра у районі звіринцю, там, де в давнину, як гадають, був заповідний ліс, у якому київські князі влаштовували полювання на звірів.

Новий ботанічний сад площею біля 200 га, крім штучних насаджень, включає і грабову діброву (біля 10 га), розташовану у так званій Пролісковій лощині. Вона є залишком тих природних лісів, які вкривали більшу частину території сучасного міста, і складається з дубів 150 - 200-річного віку з домішкою граба, липи, ясена, клена та інших порід, властивих дібровам лісостепу.

Виключне місце у парковому господарстві міста посідають зелені насадження схилів Дніпра, які складаються з ряду парків, витягнутих уздовж течії Дніпра від Володимирської гірки до Печерської лаври. Разом вони становлять найбільший зелений масив міста. Цей зелений масив ділиться на кілька частин, які вважаються самостійними парками: парк Володимирської гірки, Хрещатий парк, „Міський сад” - парковий комплекс стадіону „Динамо”, Маріїнський парк, парк Аскольдова Могила та Печерський ландшафтний парк. Він є лише мізерним залишком тих могутніх і густих грабових дібров, які у минулому вкривали дніпровські висоти і їх схили, а потім були по-варварському знищені.

Аскольдова могила - площа 20 га. Оголошено парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Місце парку відноситься до давніх урочищ. Під назвою „Угорське” воно згадується в „Повісті временних літ”. За переказами тут похований князь Аскольд.

За церквою площа понижується рядом терас, де ростуть тополі, туї, клени гостролисті, гіркокаштани. На терасах та схилах на сьогодні посадки-самосівів клена гостролистого, бузини чорної. Видовий склад налічує близько 86 видів та форм дерев і кущів.

Парк включає 34 виділи. Деревними угрупованнями зайнята площа 14,7 га, що складає 73,8%.

Володимирська Гірка – площа становить 10,6 га. Оголошено парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Сформовано парковий ландшафт з елементами регулярного. Збереглися старі алеї, що йшли вздовж стін монастиря та по середній терасі до пам'ятника. Схил по вулиці Володимирський Узвіз вкритий майже суцільними насадженнями з клена гостролистого, ясена звичайного, робінії звичайної та інших порід. Всього в парку росте 79 видів та форм дерев і кущів. Зустрічаються малопоширені види та форми: магнолія оберненояйцевидна, Суяанжа, карія біла, береза даурська, магонія падуболиста, тамарикс Кочі, липа широколиста форми розсіченолистої та ін. Із старих дерев є дуб звичайний, клен гостролистий, гіркокаштан звичайний, ясен звичайний, в'яз гірський, тополі.

Міський Сад розташовано на схилах київських пагорбів між нинішніми Маріїнським та Хрещатим парками.

Парк знаходився у гарному стані до 1881 р. потім знову був занедбаний, побудовано на орендованій площі купецький клуб (тепер Національна філармонія). Пізніше під тиском прогресивної київської інтелігенції парк було знову відновлено.

На місці нинішньої Петровської Алеї була гора - так званий Наддніпрянський пагорб. Петровська Алея розділила Царський Сад на два парки: Купецький Сад (нині Хрещатий) і Царський (нині Міський).

Після Жовтневої революції „Купецький сад” був перейменований в Пролетарський парк, а в 1935 р. в Хрещатий парк. Деревна рослинність представлена породами, характерними для Лісостепу: кленами, в’язами, липами, ясенем. У післявоєнні роки почали насаджувати хвойні, берези. Зараз нараховується 83 види дерев та кущів. Серед рідкісних можна назвати псевдотсугу Мензиса, софору японську, хеномелес японський, тамарикс чотиритичинковий та ін. В 2003 р. відбулася реставрація парку, посаджено багато екзотичних видів дерев та кущів: туї західної, самшиту, ялівцю, ялини звичайної та сизої.

За віковою структурою різко переважають дерева молодого та середнього віку (56,6%). В цілому площа виділів, де представлені дерева молодого віку, становить 74,9 %, а середнього - 92,7 %. Практично відсутні ділянки із стиглим віком (0,3%), що знижує рекреаційну цінність парку.

Парк засновано в 1874 р. на місці плацу перед Маріїнським палацом (до 1870 р. палац звався Царським). Парк отримав назву Маріїнський в 1993 р., до цього мав назву Пролетарський, потім Радянський, ім. Ватутіна.

У парку росте 106 видів та форм дерев і кущів. Рядові та алейні посадки з гіркокаштану звичайного ідуть вздовж деяких доріжок та нового фонтану, біля пам’ятника Ватутіну - алея з сакур. На більшій частині територій - посадки ландшафтні. Галявин небагато. Переважають старі насадження, які мають зімкненість 0,7-0,9. Найбільш розповсюджені види - ясен звичайний, клен гостролистий, в’яз гірський, в’яз гладкий, гіркокаштан звичайний. Є старі дерева цих видів, а також дуба звичайного, тополі сіруватої, клена цукристого, бундука канадського, гледичії (є типові рослини і рослини безколючкової форми), явору, софори японської. З малопоширених дерев і форм зустрічаються сакура, магнолія Кобус і магнолія оберненояйцевидна, робінія звичайна пірамідальної форми, липа широколиста розсіченолистої форми.

У період відродження та реконструкції паркового господарства, занедбаного у минулому, у придніпровських парках були проведені великі роботи по їх розширенню і благоустрою. Парки поповнились багатьма видами нових дерев, кущів, а частково і трав'яних рослин, серед яких значне місце посідають екзотичні декоративні форми.

Серед інших паркових насаджень, якими так славиться Київ, слід назвати зоопарк, що був створений Київським товариством любителів природи і спочатку розташовувався на території Ботанічного саду ім. академіка Фоміна. У 1913 р. зоопарк було перенесено на нову територію, де знаходиться і до цього часу. Зазначимо, що Київський зоопарк - один з найбільших у Північній Євразії Він розташований на площі близько 40 га. У парку налічується понад 3500 екземплярів тварин і птахів. На території парку ростуть більше 130 видів дерев та кущів, серед яких зустрічається чимало рідкісних.

Досить значну територію займає розташований проти зоопарку парк Національного технічного університету, який за видовим складом деревних порід ще до недавнього часу займав одне з перших місць серед парків Києва. На жаль, багато цінних порід з різних причин загинуло або було вирубано. Але ще й тепер тут можна бачити такі досить цікаві та рідкісні у нас форми, як гінго, кавказьку лапину, кавове дерево (бундук), цукровий клен тощо.

Пірамідальними тополями, каштанами, липами, ясенелистими кленами засаджені майже всі вулиці і бульвари Києва. Ці породи дерев є основними елементами декоративного вбрання міста.

Велична і красива пірамідальна тополя у минулому була невід'ємною частиною київського пейзажу, її насаджували у найрізноманітніших місцях: на вулицях, у парках, садибах. Вони оспівані у безсмертній поемі Пушкіна „Полтава”, у творах Шевченка, їх стрункими рядами був вражений і зачарований під час перебування у Києві Михайло Глінка. Проте окрім величі та краси тополиний пух під час цвітіння є причиною багатьох алергічних загострень у мешканців міста.

Особливе місце серед штучних насаджень належить каштану, який надає Києву неповторного колориту. Недаремно він обраний символом міста.