Поверхневі води перед подачею в водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на Дніпровській та Деснянський водопровідних станціях реагентним методом по класичній схемі.

При складних екологічних ситуаціях, які виникають на Київському водосховищі внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції, припиняється забір води з р. Дніпро і застосовується схема подачі деснянської води на Дніпровську водопровідну станцію з включенням в експлуатацію плавучої насосної станції „Роса-300”.

Для забезпечення киян природною водою високої якості створено бюветне господарство, яке на даний час нараховує понад 150 бюветних комплексів.

У зв’язку з економічною кризою в країні та неритмічною роботою виробництв ускладнились умови нормальної санітарно-технічної експлуатації свердловин підприємствами і організаціями міста. Така ситуація призводить до виходу з робочого стану артсверловин, які не підлягають відновленню.

З метою поліпшення санітарно-епідеміологічного стану артезіанського водопроводу та покращення експлуатації існуючого підземного водозабору міста, Держуправління звернулось до КМДА з пропозицією використовувати існуючі відомчі артсвердловини для передачі населенню міста якісної питної води. Прикладом цього може служити діючий бювет від існуючої артезіанської свердловини Хлібокомбінату № 2 на розі вул. Набережно-Хрещатицької та Турівської (Подільський район).

Контроль якості питної води на всіх етапах її очистки, насосних станціях, мережах, в бюветних комплексах та в джерелах водопостачання здійснюється трьома хіміко-бактеріологічними лабораторіями АК „Київводоканал” і лабораторіями МіськСЕС. Для забезпечення екологічної безпеки якість води контролюється не менше двох разів на добу. Крім того, проводиться додатковий відбір проб на Київському водосховищі, річках Прип’ять, Тетерів, Ірпінь та у верхів’ї Десни. Якість питної води у м. Києві відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 „Вода питьевая”.

Основними проблемними питання водопостачання міста якісною питною вродою є:

- вибір ефективно діючих очисних споруд для попередньої очистки природних вод з метою максимального вилучення органічних сполук;

- реконструкція та модернізація існуючої технологічної схеми на ДнВС та ДВС;

- впровадження нових більш ефективних реагентів;

- кондиціонування питної води на кінцевій стадії на фільтрах з засипкою активованим вугіллям.

Використання води в 2003 р. становило 824,5 млн. куб. м., що на 6,8 млн. куб. м більше в порівнянні з 2002 р. за рахунок збільшення використання води з підземних і поверхневих джерел.

Використання води на виробничі потреби у кількості 451,8 млн. куб. м., що на 20,5 млн. куб. м. більше в порівнянні з 2002 роком, а на госппобутові потреби в 2003 р. зменшилось на 13,7 млн. куб. м. і становить - 372,6 млн. куб. м. у зв’язку з встановленням вимірювальних приладів в житлових будинках.

Дані щодо забору та використання води приведені в таблиці 4.1. та на рис. 4.1., 4.2.

Дані щодо скидання зворотних вод приведенні в таблиці 4.2.

Загальна кількість зворотних вод за 2003 р. становила - 865,6 млн. куб. м, із них:

- нормативно чисті – 386,9 млн. куб. м. ( Електромеханічна служба Київського метрополітена, підприємство Київських теплових мереж, Дарницька ТЕЦ-4, ТЕЦ-5, холодокомбінат № 2, ВАТ “АК „Київводоканал”, Київська телефонно-телеграфна станція, дослідне господарство „Нивка”, підприємство по розливу води, ШЕУ районів - Подільського, Дарницького, Деснянського).

- нормативно очищені – 452,3 млн. куб. м. (ДКП Міжнародний аеропорт “Київ”, ВАТ „АК „Київводоканал”- Бортницька станція аерації).

- забруднені без очистки – 26,44 млн. куб. м. (Деснянська і Дніпровська водопровідні станції ВАТ „АК „Київводоканал”).

Дані щодо типів очищення зворотних вод наведені в таблиці 4.3.

Маса скинутих забруднюючих речовин в цих стоках становить 163,709 тис. т (сухий залишок, який не лімітується, в цій сумі дорівнює 94,93 тис. т).

Дані щодо скидання забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти приведені в таблиці 4.4. та на рис.4.3.

Динаміку використання води у системах оборотного, повторно-послідовного та безповоротного водопостачання наведено в таблиці 4.5.

Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві розглянута документація та видано 83 дозволи на спеціальне водокористування.

Для запобігання забруднення Канівського вдсх. (р.Дніпро) у межах м.Києва необхідно:

- будівництво очисних споруд за новітніми технологіями (для стічних вод, що скидаються без очистки);

- реконструкція існуючих очисних споруд та доведення їх до ефективно працюючих;

- будівництво станції мехобезводнення на Дніпровській водопровідній станції, що зменшить масу забруднюючих речовин на 6456,4 т/рік;

- будівництво станції доочистки на БСА потужністю 1800 тис. куб. м на добу, що підвищить якість очистки стічних вод у відповідності з вимогами чинного законодавства та значно зменшить забруднення р. Дніпро;

- створення замкнених систем стічних вод від гальванічного виробництва на підприємствах міста, для припинення їх скиду в київську міськканалізацію, а також подальшого їх надходження на БСА.

Необхідно констатувати, що на сьогоднішній день відсутні науково обґрунтовані рекомендації по покращенню гідрологічного та екологічного стану на островах та водних об’єктах в межах міста.

З метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, згідно ст.87 Водного кодексу України (ВКУ), встановлюються водоохоронні зони. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. В межах водоохоронних зон відповідно до ст. 88 ВКУ виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розроблені Схеми Подільського, Оболонського, Дніпровського, Деснянського, Дарницького районів, які на сьогоднішній день не затверджено.

Водним кодексом, ст.89 передбачено обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах водойм та на островах.

При проведенні перевірок об’єктів господарювання в водоохоронних зонах (ВЗ) та прибережних захисних смугах (ПЗС) виявлено ряд типових для м. Києва порушень існуючого чинного законодавства:

- відсутність проектів винесення в натуру водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

- надання земельних ділянок прибережних захисних смуг (земель водного фонду) в тимчасове користування при відсутності винесення в натуру (на місцевості) прибережних захисних смуг;

- порушення режиму землекористування в прибережних захисних смугах ;

- наявність несанкціонованих звалищ будівельного та побутового сміття;

- відсутність в місті (в розрізі районів) організації, яка б несла відповідальність за стан прибережних захисних смуг водних об’єктів;

- наявність гаражно-будівельних кооперативів;

- використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування;

- відсутність каналізування;

- відсутність очисних споруд що запобігають забрудненню дощовими (сніговими) стічними водами водних об’єктів;

- самозахоплення земельних ділянок.

В Києві склалась критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

На балансі ДКО “Київводоканал” знаходиться 2449,48 м каналізаційних мереж, із яких в аварійному стані – 887,5 км (36%). Значний відсоток амортизації основних фондів (мереж та обладнання) і недостатні обсяги фінансування експлуатаційної діяльності на протязі останніх років призвели до збільшення кількості аварійних витоків та пошкоджень.

Заходи „Програми ремонту, реконструкції та розвитку каналізаційного господарства міста Києва на період 2000-2005 роки” (затверджена рішенням Київської міської Ради від 02.12.99р. №122/624 та рішенням КМДА від 30.09.99р.) фінансується частково.

Невиконання заходів вищеназваної програми може призвести до екологічної катастрофи в місті та забруднення р. Дніпро.