Якість атмосферного повітря нашому місті залежить від об’ємів викидів забруднюючих речовин від двох основних джерел забруднення - стаціонарних і пересувних.

Спостереження за станом забруднення атмосферного повітря в м. Києві проводились на 16-ти постах спостережень (ПСЗ). В атмосферному повітрі міста визначалась 21 забруднююча домішка.

З 16 постів спостережень три розташовані у відносно чистих зонах: на території Національного Експоцентру України, в Гідропарку та в районі пр. Науки. Всі інші пости встановлені в районах, які відчувають вплив забруднення атмосфери від викидів автотранспорту і працюючих підприємств.

За даними спостережень в 2003 р. перевищення ГДК відмічено по двоокису азоту та формальдегіду, вміст фенолу був на рівні ГДК. По інших домішках середньорічний вміст не перевищував ГДК.

Дані спостережень свідчать, що підвищений рівень забруднення повітря, як завжди, відмічався на постах, що розташовані поблизу автомагістралей, у центрі міста і в районі Подільсько-Куренівського промвузла.

У порівнянні з попереднім роком суттєво зріс рівень забруднення атмосферного повітря формальдегідом, дещо підвищився двоокисом азоту; поряд з цим знизився вміст бенз(а)пірену, фенолу та свинцю. По інших домішках рівень забруднення майже не змінився.

По комплексному індексу забруднення атмосфери (ІЗА) за 2003 р., Київ віднесено до міст з рівнем забруднення вищим за середній по Україні і вперше за кілька останніх років він увійшов до числа найбільш забруднених міст країни, що пояснюється стрімким ростом автотранспорту в місті і частими автомобільними „пробками”.

На сьогоднішній день автомобільний транспорт в м.Києві, як і в ряді інших великих міст України, є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря. Його викиди по місту становлять 157,79 тис. т (83,3 %).

Обсяги викидів від автотранспорту мають тенденцію до зростання, що обумовлено постійним збільшенням кількості автотранспорту в місті, погіршенням технічного стану автомобільного парку, незадовільною якістю палива та недостатньо розвиненою законодавчою та юридичною базою у галузі ефективного управління автотранспортом. Це ставить дану проблему на провідне місце серед екологічних проблем м. Києва.

Пересувні джерела є основними постачальниками в атмосферне повітря таких інгредієнтів, як двоокис азоту, бенз(а)пірен, окис вуглецю, вуглеводні тощо.

Одним із основних важелів високої концентрації викидів забруднюючих речовин від автотранспортних засобів є якість палива. Для цього необхідно вдосконалення контролю за дотриманням державних стандартів на всіх етапах його розподілу та реалізації, впровадження нових економічних механізмів та концептуальних підходів до охорони атмосферного повітря. Хотілось би зазначити деяке зниження вмісту свинцю в атмосферному повітрі м. Києва у 2003р., пов’язане з впровадженням Закону України “Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину”, що набув чинності 01.01.2003 р.

Значний внесок в забруднення повітряного басейну міста вносять, також, транзитні автотранспортні засоби, та ті, що прибувають в Київ з інших міст на довготривалий період. Викиди від них не контролюються та не враховуються органами статистики.

Викиди від стаціонарних джерел забруднення обумовлюються наявністю майже 1000 різногалузевих промислових підприємств, на яких нараховується 24 тис. організованих джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Загальний викид забруднюючих речовин від цих джерел складав у 2003 р. - 31,56 тис.т, що становить 16,7 % від загальних викидів.

Найбільший внесок в забруднення повітряного басейну міста вносять підприємства енергетики.

Викиди від підприємств енергетики становлять значну частину від загального об’єму викидів і залишаються на досить високому рівні, перш за все, з причини нераціонального та неефективного використання електроенергії та тепла у комунально-побутовому і житловому господарстві, перевитрат теплової енергії у результаті надмірної централізації теплопостачання, експлуатації малоефективного зношеного устаткування, низької теплозахисної здатності огороджуючих конструкцій житлових будинків і громадських споруд становлять близько 40 %.