Місто Київ розташовано в центрі східної Європи на обох берегах р.Дніпра, у його середній течії, нижче впадіння лівої притоки – р.Десна. Своєрідність і різноманітність природних умов Києва пов’язані з його розташуванням на межі фізико-географічних зон: лісостепової та мішаних лісів. Північна частина міста розташована на Поліській низовині, південно-західна (правобережна) – на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна) – на Придніпровській низовині.

Придніпровська височина характеризується найбільш високими абсолютними відмітками – 175-195 м.

Долини малих річок Києва розсікають поверхню височини – басейн р. Либідь (р-ни Солом'янки, Олександрівської слободи, Совок, Саперної слободи) і р. Віта (Феофанія, с.с. Хотів, Пирогово).

Поліська низовина по характеру являє собою слабогорбисту моренно-зандрову рівнину, розчленовану мережею дрібних струмків з багаточисельними піщаними горбами і грядами еолового походження висотою до 20 м.

Придніпровська низовина знаходиться в межах заплави і надзаплавних терас Дніпра.

Гідрографічна мережа району представлена р. Дніпро, річками його басейну (Десна, Либідь, Сирець, Нивка, Горенка, Віта, стр. Пляховий), озерами, болотами, штучними ставками і каналами.

р. Дніпро і його долина мають вирішальний вплив на природні умови Києва і дислокацію елементів його житлово- промислової агломерації.

Характерним для режиму всіх річок є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, дещо підвищені рівні восени через сезонні дощі. Живлення річок змішане з переважаючим живленням грунтовими водами.

За даними Всеукраїнського перепису населення, що відбувся 5 грудня 2001 року, чисельність населення м. Києва становила 2 607,4 тис. осіб.

Загальна площа м. Києва становить 83,6 тис. га. Забудовані землі міста – 34,1 тис. га або 40,8 %, із них під житловою та громадською забудовою знаходиться 11,3 тис. га або 13,5 %. Значна кількість земель зайнята промисловими об’єктами – 5,6 тис. га, об’єктами транспорту та зв’язку – 2,2 тис. га, оборони та ін.

По функціональному використанню територія м. Києва розділяється на такі зони:

- селітебну (міська і сілька забудова);

- промислову;

- рекреаційну (лісові масиви, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об’єкти природоохоронного фонду, водоймища).

В свою чергу кожна із функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням і впливом на навколишнє природне середовище.

Селітебна зона призначена для проживання населення і характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста, на нових масивах- Оболонь, Виноградар та ін., на Лівобережжі - масиви Троєщина, Харківський, а також приватною забудовою сільського типу, яка розташована переважно на околиці міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище, можна оцінити як середній.

Промислова зона складається з промислових та автотранспортних підприємств. В межах Київської міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболоньський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбінський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний.

Рекреаційна зона представлена умовно природними ландшафтами (ліси, луки, озера, річки), які збереглися в межах міста і його околиць, а також штучними зеленими насадженнями (парками, лісозахисними смугами і т.п.). Зона позитивно впливає на стан навколишнього середовища і є показником екологічного благополуччя.

За площею та кількістю населення Київ відноситься до числа найбільших міст Європи, тому йому притаманні екологічні проблеми великих міст, а саме :

- поводження з усіма видами відходів (побутові, промислові, токсичні, радіаційні тощо);

- забруднення атмосферного повітря викидами підприємств енергетики та викидами від автотранспорту;

- забруднення поверхневих та підземних водних ресурсів;

- зменшення біорізноманіття внаслідок будівництва;

- надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.