У Києві за рік утворюється близько 800 тис. тонн твердих побутових відходів (ТПВ). Приблизно 50% ТПВ складають харчові та паперові відходи, а інші 50%— це поліетилен, пластмаса, гума, скло, метали, деревина — цінні компоненти, які через відсутність роздільного збору, служби з сортування та складання не утилізуються і без переробки захоронюються або знищуються, вимагаючи додаткової площі на звалищах і полігонах та енергетичних витрат при їхньому спалюванні. Вага 1 м³ міських відходів складає приблизно 250 кг.

Розташований на території Голосіївського району м. Києва. Полігон функціонував 30 років (1956-1986). Останнім часом не експлуатується. Площа полігону — 15,1 га. Фільтрат, який утворюється в тілі полігону, негативно впливає на стан р. Віта, що впадає у Дніпро та підземних вод у прилеглих районах.

Полігон №6 будівельних відходів

Розташований у районі виробленого кар'єру Корчуватського комбінату будівельних матеріалів. Площа полігону — 35 га. У 1992 році на площі 6,8 га побудовано першу чергу полігону потужністю 617 тис. м³, а у 1995 році — другу чергу площею 2,5 га і потужністю 252 тис. м³ будівельних відходів. Ці потужності практично вичерпано. Перспективи: на замовлення ВАТ “Київспецтранс” розроблено робочий проект третьої черги карт складання будівельних відходів на площі 7,1 га потужністю 887 тис. м³.

Полігон №5 твердих побутових відходів

Розміщений в Обухівському районі Київської області біля села Великі Дмитровичі і призначений для захоронення твердих побутових і промислових відходів III та IV класів небезпеки. Площа полігону — 56,3 га.

Перша черга полігону площею 18 га знаходилась в експлуатації з 1986 по 1997 рік. Тут розміщено більше 9,1 млн. м³ відходів в ущільненому стані. В останні роки розроблено проект реконструкції цієї частини полігону, після чого на території першої черги полігону можливо будуть приймати відходи, орієнтовно до 2006 року.

Друга черга полігону №5 прийнята в експлуатацію в другому півріччі 1997 року. її проектний обсяг — 10 млн. м³. Тут також серйозною проблемою є знешкодження фільтрату, що утворюється в тілі звалища.

На сьогодні виконано науково-дослідні розробки оптимального методу очистки та утилізації фільтраційних вод і концентрату, змонтовано обладнання і проводяться роботи дослідно-промислової установки потужністю 20-40 м³ на добу. Однак проблема знешкодження фільтрату залишається невирішеною.

ВАТ “Завод “Енергія”

Підприємство розташоване в Дарницькому районі м. Києва. Основним видом діяльності підприємства є термічна обробка та спалювання твердих побутових відходів.

Потужність заводу — 365 тис. тон. на рік, використовується лише 45—50% через високу вартість послуг. Крім того, підприємство має цілу низку екологічних проблем. Сміттєспалювальний завод не обладнаний у повній мірі устаткуванням для очистки димових газів, що призводить до значного забруднення атмосферного повітря в прилеглих районах міста і це викликає численні скарги мешканців.

Не знаходять вирішення питання утилізації золи, вловленої електрофільтрами та шлаків з печей спалювання сміття заводу “Енергія”.

Відходи біологічного походження

Відходи біологічного походження — це відходи деревини, листя та гілок від обрізки зелених насаджень у місті. Облік цих відходів не проводиться. Відходи біологічного походження частково спалюються, а частково вивозяться на полігони.

Можливість організації їхньої переробки на біогумус із подальшим використанням для збагачення та рекультивації земель паркової зони не використовується.

Промислові токсичні відходи

На території м. Києва довгий час працювали підприємства, відходи виробництва яких негативно впливали і продовжують впливати на стан довкілля.

ВАТ “Радикал” (колишній завод хімікатів) було введено в експлуатацію в 1954 році. У виробництвах хлору і каустику на цьому підприємстві використовувалася ртуть. На основі хлору вироблялись ДДТ і дуети ДДТ, хлорокис міді, дихлоральсічовина, монохлорамін і ціла низка інших ядохімікатів і гербіцидів, що призвело до забруднення шкідливими речовинами не тільки території підприємства, а й прилеглих до нього міських територій. На цей час усі шкідливі виробництва ВАТ “Радикал” виведено з експлуатації. Ртуть з електролізерів вилучено і відправлено на переробку в м. Горлівку. Але проблема очищення забруднених будівель і територій залишається.

На підприємстві “Захід” (Святошинський район) потребують вирішення питання зберігання відходів берилієвого виробництва, які упаковані в 108 контейнерів і знаходяться на території підприємства просто неба, що категорично заборонено санітарними нормами.

До цього часу в місті не вирішена проблема утилізації шламів гальванічного виробництва та мулу від миття автотранспорту. Необхідно також організувати утилізацію золи, що утворюється на заводі “Енергія”, та золошлакової суміші на ТЕЦ-4. На ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 утворюються та зберігаються в накопичувачах вапняний та ванадійвмістний шлами.

Станом на 01.01.2002 р. на території промислових підприємств м. Києва накопичено 171,2 тис. тонн промислових токсичних відходів, утилізацію яких необхідно здійснити на сучасному екологічно безпечному полігоні токсичних відходів, створення якого необхідно розпочинати найближчим часом.

Збір і переробка вторинних ресурсів

Основними підприємствами зі збору відходів чорних та кольорових металів залишається “Втормет” і “Вторкольормет”, незважаючи на те, що в місті з'явилися безліч приватних збирачів цієї вторсировини, які мають відповідні ліцензії.

Підприємства “Вторресурси №3” та “Київміськресурси №4” (для мешканців Києва вони більш відомі як заготівельні контори “Стимул”) приймають на переробку макулатуру та ганчір'я.

Для збору та переробки відходів полімерних матеріалів (поліетилену високого та низького тиску, поліпропілену, полістиролу та деяких інших) створено і діють такі підприємства: “Роксана”, “Грант”, “Інвікта”, “Роква”.

ВАТ “Склотарний завод” переробляє до 6000 тонн склосировини на рік. Завод виробляє різноманітні склобанки, використовуючи разом із шихтою склобій безкольорового скла.

Вже більше року на території м. Києва працює підприємство “Галсана”, яке проводить збір і промислову переробку відпрацьованих нафтових мастил і сумішей відпрацьованих нафтопродуктів.

Відпрацьовані шини приймалися підприємством ВАТ “Київспецтранс”, але питання їх утилізації лишається відкритим.

У місті діють ТОВ “Компанія Катран”, що проводить збір і транспортування відпрацьованих люмінесцентних ламп на переробку в м. Горлівка та ТОВ “Демікон”, що займається демиркуризацією відпрацьованих люмінесцентних ламп, а також їх безкоштовний збір зі шкільних і дошкільних закладів. Виробнича потужність цих підприємств використовується лише на 15—20%.

Радіоактивні відходи

Пункт захоронення радіоактивних відходів Київського державного міжобласного спецкомбінату розташований у південно-західній частині Голосіївського району на території 8,6 га. Його було введено в експлуатацію в 1962 році. На території умовно “брудної зони” розташовано сховища твердих радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання, сховища рідких радіоактивних відходів, а також технологічний ангар для тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Пункт захоронення було зорієнтовано на прийом радіоактивних відходів з шести областей України та м. Києва. Внаслідок попадання атмосферних опадів у заглиблені в землю сховища твердих радіоактивних відходів №5, 6,7 та подальшої їх розгерметизації сталося витікання радіоактивної рідини, що підтвердило збільшення концентрації тритію в ґрунтах безпосередньо під сховищами в радіусі до 23 м і на глибину до 10 м. Комплексною перевіркою стану радіаційної безпеки в 1995 році було встановлено, що стан могильників №5, 6, 7 оцінюється як радіаційна аварія першої групи. Для мінімізації наслідків зафіксованої аварії було здійснено ряд заходів, які включали:

- заборону захоронення радіоактивних відходів у сховищах №5, 6, 7;

- спорудження накриття над цими сховищами для виключення попадання атмосферних опадів;

- спорудження мережі спостережних свердловин;

- впровадження технології тимчасового зберігання твердих радіоактивних відходів у контейнерах.

Впровадженням технології тимчасового зберігання радіоактивних відходів започатковано перепрофілювання пункту захоронення радіоактивних відходів у пункт збору та тимчасового зберігання радіоактивних відходів із подальшим їх перевезенням на захоронення в центральне сховище, після введення його в експлуатацію в зоні відчуження. З метою приведення пункту захоронення радіоактивних відходів у екологічно безпечний стан, відповідно до сучасних вимог радіаційної безпеки необхідно виконати додатково першочергові роботи:

- вилучити радіоактивні відходи з аварійних сховищ і забезпечити їх подальше зберігання;

- привести в екологічно безпечний стан сховища джерел іонізуючого випромінення;

звільнити ємності від рідких радіоактивних відходів і забезпечити їх цементування.

Крім того, потребує вдосконалення система радіаційного моніторингу довкілля та забезпечення служби радіаційної безпеки сучасними приладами контролю.