Підземні води
|
Найближчий до поверхні — четвертинний водоносний горизонт, який має велику кількість виходів на поверхню у вигляді джерел. Потужність цього горизонту коливається від 1 —2 до 30—60 м. Ці води широко використовуються для господарських потреб. Разом з тим, їх захищеність від забруднення з поверхні порівняно невелика. Отже, й якість води не завжди гарантована. Значно кращою є захищеність, а отже, й якість води водоносних горизонтів, що залягають на значних глибинах і тяжіють до олігоцен-пліоценових, сеноман-келовейських і середньоюрських відкладень. Серед цих горизонтів найбільшим є забір води із сеноман-келовейських і середньоюрських відкладень. Перші залягають на глибині 80 — 150 м, другі — на глибині 170—250 м. Забір води із двох зазначених горизонтів сягає 200-250 тис. м3 на добу. Більша частина цієї води надходить до міської водопровідної мережі. Окрім цього, вода із середньоюрських відкладень знаходить використання у харчовій промисловості. Останнім часом у місті спостерігається підвищення рівня підземних вод. Головним у процесі підтоплення є антропогенний чинник: забудова території, втрати води з водопровідної мережі, захаращення деяких річок. Зокрема, підтопленими є численні ділянки вздовж р. Либідь, район Глибочицької балки, район ДВРЗ, низинні ділянки Подолу. Підйом рівня підземних вод призводить до появи води у підвалах, перезволоження нижньої частини стін будинків і навіть їх деформації. У таких будинках збільшується захворюваність населення. Окрім того, унеможливлюється зберігання архивів, музейних цінностей. |
 |
